АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ[ВЗЯ́ТИ]розм.;ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИрозм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИрозм.,ЗЛА́ПАТИрозм. (вислідивши, розшукавши, піддати арештові швидко, раптово). - Недок.: арешто́вувати, заарешто́вувати, забира́ти, бра́ти, затри́мувати, заде́ржувати, лови́ти, хапа́ти. Його.. арештували й відправили до повітового міста (А. Шиян); Самболотський заарештував Клима як заколотника і відправив до поліцейської дільниці (В. Логвиненко); - Де ти волочишся? - Де ж? На вулиці. Дивився, як вели Марка Гущу... наїхали й забрали (М. Коцюбинський); - І знаєш кого взяли тої ночі в Здориковій хаті? Григорія Нестеренка (І. Ле); Кількох маскарадників пощастило затримати і посадити у карцер (Ю. Смолич); Христя.. розпитувала Грицька: що їм казали, про віщо розпитували, як задержали? (Панас Мирний); - Данькові розкажи про мене.. Передай, що бачила мене й мою розвідку. Тільки скажи, що однаково їм мене не піймати (О. Гончар); Вже майже рік лютує юнак, і нездібні вороги зловити його (М. Хвильовий); Приходить старий.. сусіда дуже збентежений і каже дітям, що їх батька схопили в храмі (Леся Українка); Аж на десяту ніч добрався до якоїсь маленької станції... Там і злапали мене жандарми (Є. Кравченко).