-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | жу́жмити |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | жу́жмімо, жу́жмім |
| 2 особа | жу́жми | жу́жміть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | жу́жмитиму | жу́жмитимемо, жу́жмитимем |
| 2 особа | жу́жмитимеш | жу́жмитимете |
| 3 особа | жу́жмитиме | жу́жмитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | жу́жмлю | жу́жмимо, жу́жмим |
| 2 особа | жу́жмиш | жу́жмите |
| 3 особа | жу́жмить | жу́жмлять |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| жу́жмлячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | жу́жмив | жу́жмили |
| жін. р. | жу́жмила |
| сер. р. | жу́жмило |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| жу́жмивши |
Словник синонімів
М’Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м’яким, перетворювати в м’яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м’яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм. (захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його); ПІДМИНА́ТИ (притискаючи, згинаючи чимсь важким); ПРИМИНА́ТИ (трохи); БГА́ТИ, МЕ́РВИТИ діал. (стискаючи в руках, скручуючи щось); ТЕРЕБИ́ТИ розм., ТЕРМОСИ́ТИ [ТЕРМОСУВА́ТИ] розм. (перебираючи пальцями). - Док.: зім’я́ти, пом’я́ти, розім’я́ти, пром’я́ти, пожма́кати, зіжма́кати [зжма́кати], пожмакува́ти, зжу́жмити, підім’я́ти, прим’я́ти, зібга́ти, побга́ти. Данько взяв із горнятка відталу грудку і, розглядаючи, поволі став м’яти, розминати її в пальцях (О. Гончар); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський); .- Щасти вам доля, хлопці. Не забувайте моєї господи. Як нема моїх синочків, хоч на чужих подивлюся. - І, низько нахиливши голову, пішла до хати, жмакуючи рукавом підібраний хвартух (М. Стельмах); Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (М. Чабанівський); Олександра подалась на два ступені наперед і вклонилась старшині, бгаючи в руках червону хусточку (М. Коцюбинський); - Мудрий Федір Йосипович.. Все на нас покладає. - Звичайно, звичайно... На кого ж більше, - розгублено промимрив Сіренко, нервово мервлячи свою ріденьку борідку (М. Ю. Тарнавський); Аркадій Петрович теребив в руці серветку (М. Коцюбинський); Стяг [Івонька] свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібно просити (Грицько Григоренко).