-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив жу́жмити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жу́жмімо, жу́жмім
2 особа жу́жми жу́жміть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жу́жмитиму жу́жмитимемо, жу́жмитимем
2 особа жу́жмитимеш жу́жмитимете
3 особа жу́жмитиме жу́жмитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жу́жмлю жу́жмимо, жу́жмим
2 особа жу́жмиш жу́жмите
3 особа жу́жмить жу́жмлять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жу́жмлячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жу́жмив жу́жмили
жін. р. жу́жмила
сер. р. жу́жмило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жу́жмивши

Словник синонімів

М’Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м’яким, перетворювати в м’яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м’яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИрозм. (захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його); ПІДМИНА́ТИ (притискаючи, згинаючи чимсь важким); ПРИМИНА́ТИ (трохи); БГА́ТИ, МЕ́РВИТИдіал. (стискаючи в руках, скручуючи щось); ТЕРЕБИ́ТИрозм.,ТЕРМОСИ́ТИ[ТЕРМОСУВА́ТИ]розм. (перебираючи пальцями). - Док.: зім’я́ти, пом’я́ти, розім’я́ти, пром’я́ти, пожма́кати, зіжма́кати[зжма́кати], пожмакува́ти, зжу́жмити, підім’я́ти, прим’я́ти, зібга́ти, побга́ти. Данько взяв із горнятка відталу грудку і, розглядаючи, поволі став м’яти, розминати її в пальцях (О. Гончар); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський); .- Щасти вам доля, хлопці. Не забувайте моєї господи. Як нема моїх синочків, хоч на чужих подивлюся. - І, низько нахиливши голову, пішла до хати, жмакуючи рукавом підібраний хвартух (М. Стельмах); Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (М. Чабанівський); Олександра подалась на два ступені наперед і вклонилась старшині, бгаючи в руках червону хусточку (М. Коцюбинський); - Мудрий Федір Йосипович.. Все на нас покладає. - Звичайно, звичайно... На кого ж більше, - розгублено промимрив Сіренко, нервово мервлячи свою ріденьку борідку (М. Ю. Тарнавський); Аркадій Петрович теребив в руці серветку (М. Коцюбинський); Стяг [Івонька] свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібно просити (Грицько Григоренко).