ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах),ЖОВНА́, Я́ТЕЛ[Я́ТІЛ][Я́ТІЛЬ]діал.,КЛЮВА́Кдіал., КЛЮЙДЕ́РЕВОдіал., ДОВБА́Чдіал., ДОВБА́ЛОдіал.В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І. Франко); Вистукує барвистий ятел у кору стовбурів (А. Шиян); Провору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі (Ю. Яновський); Зляканий клювак порснув з-під вербового пенька (І. Ле); Птиця клюйдерево вистукує, як ковач: тук-тук-тук, ніби молотком у кузні (А. Хижняк); Ой довбачу зелененький, довбачу, довбачу, А я бідна сиротонька, не смійся, багачу (пісня).

І́ВОЛГА, ВИ́ВІЛЬГАдіал.,ЖОВНА́діал.В лісі горлиці туркочуть, Іволги свистять в гаю (С. Воскрекасенко); Узлісся стрічає мелодійним посвистом вивільги й куванням зозулі (О. Донченко); Де-де дятел довбав, жовна фітькала, туркала горлиця (А. Свидницький)