-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив жнивува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жниву́ймо
2 особа жниву́й жниву́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жнивува́тиму жнивува́тимемо, жнивува́тимем
2 особа жнивува́тимеш жнивува́тимете
3 особа жнивува́тиме жнивува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жниву́ю жниву́ємо, жниву́єм
2 особа жниву́єш жниву́єте
3 особа жниву́є жниву́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жниву́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жнивува́в жнивува́ли
жін. р. жнивува́ла
сер. р. жнивува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жнивува́вши

Словник синонімів

I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИрозм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). - Док.: зжа́ти, ужа́ти[вжа́ти], пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст. селяни зжинали злакові серпами (з журналу); Не ти [вороже] пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко); З женця, що зажинає при корені, глузують, що він "цирульник" (Ю. Смолич); Прибули на поле, де Іван Архипович починав жнивувати (Ю. Збанацький).