жнива́рка
1
іменник жіночого роду
| відмінок | однина | множина |
| називний | жнива́рка | жнива́рки |
| родовий | жнива́рки | жнива́рок |
| давальний | жнива́рці | жнива́ркам |
| знахідний | жнива́рку | жнива́рки |
| орудний | жнива́ркою | жнива́рками |
| місцевий | на/у жнива́рці | на/у жнива́рках |
| кличний | жнива́рко* | жнива́рки* |
КОСА́РКА (машина для скошування трав’янистих рослин, хліба); ЖНИВА́РКА, ЖА́ТКА (для скошування перев. злакових рослин); СІНОКОСА́РКА (для скошування трави); САМОСКИ́ДКА (жниварська машина, яка самостійно скидає зрізаний хліб); ЛОБОГРІ́ЙКА (машина з ручним скиданням зрізаного стебла); СНОПОВ’ЯЗА́ЛКА (машина, яка косить і в’яже в снопи жито, пшеницю тощо). По заливних берегах Удаю на рівнинних місцях працювали косарки (О. Десняк); Заблискотять косарки в житі (П. Тичина); Бригадир сіла на жниварку-самоскидку (І. Ле); Жнива там у розпалі, стрекочуть жатки, їх крила пірнали в хліб, як весла (В. Земляк); Збираємо кукурудзу спеціально пристосованими сінокосарками (з газети); Вишикувані в ряд стоять самоскидки, снопов’язалки (В. Минко); Поки лобогрійка, запряжена трійкою міцних коней, пройде гони і повернеться назад, я маю віддихатись і бути готовим змінити й свого напарника (Д. Бедзик).