ПА́СМО (пучок волосся), ЖМУТ, ПОВІ́СМО, ПРЯ́ДКА, СТА́ЛКА[СТА́ЛЬКА]розм.,СТАЛЬдіал. (довгого волосся). Уклін земний земній твоїй утомі І сивим пасмам серед чорних кіс! (М. Рильський); Вибився з-під картуза крилом грака жмут волосся (А. Шиян); З-під капелюха вибивалося повісмо білого волосся (Ю. Збанацький); - Як засне [чоловік], то сим ножем одріжеш у його прядку волосся і оддаси мені (О. Стороженко); З голови на плечі падали дві довгенькі косички, заплетені в три сталки (С. Чорнобривець). - Пор. па́тли.

ПА́СМО (прядива, ниток і т. ін.), ПОВІ́СМО, ЖМУТ, ПРЯ́ДКА, КУ́КЛАдіал. (скручений пучок прядива). На столі перед Марусею були розкидані ножиці,.. червоні пасма заполочі (І. Нечуй-Левицький); На сволоці висять повісма прядива та вовни (Леся Українка); Семен тримав у руках мішок, жмут паклі й мотузку (А. Шиян); Брала [Марійка] за півціни чесати кукли прядива (М. Стельмах).

ПУЧО́К (невелика в’язка однорідних предметів), ПУКрідше;ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О. Донченко); Пук різок лежав серед хати (Панас Мирний); Поклалав жар жмут сухого кураю, роздмухала його (З. Тулуб); На вверчених ясеневих чопах як літо, так і зиму висять туго зв’язані шворками жмутки різного зілля (І. Чендей); Скільки горсток жита на розложених перевеслах лежать, як подолані і ще не пов’язані бранці (Леся Українка); Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (О. Маковей). - Пор. в’язка.