-1-
іменник жіночого роду
(річка в Україні)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Жи́ла  
родовий Жи́ли  
давальний Жи́лі  
знахідний Жи́лу  
орудний Жи́лою  
місцевий на/у Жи́лі  
кличний Жи́ло*  
-2-
іменник жіночого роду
(судина)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Жи́ла  
родовий Жи́ли  
давальний Жи́лі  
знахідний Жи́лу  
орудний Жи́лою  
місцевий на/у Жи́лі  
кличний Жи́ло*  

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жи́ла жи́ли
родовий жи́ли жил
давальний жи́лі жи́лам
знахідний жи́лу жи́ли
орудний жи́лою жи́лами
місцевий на/у жи́лі на/у жи́лах
кличний жи́ло* жи́ли*

Словник синонімів

ПОРО́ДАгеол. (мінерал або сукупність мінералів, що є складовою частиною земної кори); ЖИ́ЛА (гірська порода у тріщині). Ярина все ближче підходила до терикона старої шахти - високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (В. Собко); Озокерит товстими жилами залягав у Бориславі, і близько від поверхні часом його можна було копати просто лопатами (П. Інгульський).
ПРО́ВІД (металевий провідник, дріт, признач. для передавання електричного струму); КА́БЕЛЬ (у захисній оболонці); ШНУР (з кількох ізольованих жил); ЖИ́ЛАспец. (перев. окремий провід кабеля); ЖИ́ЛКАспец. (телефонного кабеля). В проводах гуде і плаче телефон (В. Сосюра); Це був дивний перстень. Зроблений з досить грубого телефонного кабеля, вкритого темно-червоною пластмасою, він навіть не мав цілком округлої форми (С. Журахович); Він зачепив рукою шнур від настільної лампи, і світло враз погасло (О. Донченко); Провід лежав на землі. Італієць одразу натрапив на нього, так ніби ще здалеку бачив цю мідну обгумовану жилу (П. Загребельний); Траплялося, що.. осколок снаряда, пущеного наосліп сонним німецьким артилеристом, перебивав тонку жилку кабеля (з газети).
СУДИ́НА (трубчастий еластичний орган у тілі людини й тварини, по якому рухається кров або лімфа), ЖИ́ЛА, ВЕ́НА (кровоносна судина, що несе кров до серця); АРТЕ́РІЯ (кровоносна судина, що розносить кров від серця); АО́РТА (головна артерія). Кровоносні судини; Сам розглядав свою руку, темну, всю в синіх жилах, як в мотузках (М. Коцюбинський); Старий дід підійшов до коня, помацав якусь жилу на шиї (Г. Хоткевич); Як сотні вен, артерій і аорт Струмують вулиці (М. Рильський).

Словник фразеологізмів

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

жи́ли тя́гне кому, з кого. Хто-небудь страждає від голоду, болю, виснаження, душевних мук і т. ін. — Іроде! гаспиде! — закричав Чіпка,— напився, що й язика не повернеш у роті, то йому й байдуже, що тут з тебе жили тягне… (Панас Мирний); Чого радієш? .. Хліба схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наросте вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

заморо́жувати / заморо́зити кров [у жи́лах] у кого, кому. Викликати почуття жаху. Все більше і більше впевнялася [Параскіца], що люди не помиляються, що вона відьма — і ця свідомість заморожувала кров у неї (М. Коцюбинський); Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров (Леся Українка).

заморо́жувати / заморо́зити кров [у жи́лах] у кого, кому. Викликати почуття жаху. Все більше і більше впевнялася [Параскіца], що люди не помиляються, що вона відьма — і ця свідомість заморожувала кров у неї (М. Коцюбинський); Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров (Леся Українка).

золота́ жи́ла. Хто-небудь здібний, обдарований, гідний поваги. — Не дід, а золота жила,— затрусився я. — Інтелектуал ріллі (А. Крижанівський); // Щось дуже цінне, найкраще. Живе народне слово — це золота жила літературної мови (З газети).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу). Дуже важко, багато, з надмірним напруженням; над силу працювати. Це вони [нинішні пенсіонери], живучи, по суті, в нужді, рвали жили заради “світлого майбутнього”, що й не маячило на горизонті (З газети); Блукати по наймах — це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я (А. Головко); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (К. Гордієнко); — Ти звідки .. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? Зароби її перше, порви спершу свої жили на ній (М. Стельмах). рва́ти на собі́ жи́ли. Добру годину рвали на собі жили, пересаджуючи через ручиці важкі колоди (Григорій Тютюнник).

рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу). Дуже важко, багато, з надмірним напруженням; над силу працювати. Це вони [нинішні пенсіонери], живучи, по суті, в нужді, рвали жили заради “світлого майбутнього”, що й не маячило на горизонті (З газети); Блукати по наймах — це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я (А. Головко); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (К. Гордієнко); — Ти звідки .. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? Зароби її перше, порви спершу свої жили на ній (М. Стельмах). рва́ти на собі́ жи́ли. Добру годину рвали на собі жили, пересаджуючи через ручиці важкі колоди (Григорій Тютюнник).

рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу). Дуже важко, багато, з надмірним напруженням; над силу працювати. Це вони [нинішні пенсіонери], живучи, по суті, в нужді, рвали жили заради “світлого майбутнього”, що й не маячило на горизонті (З газети); Блукати по наймах — це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я (А. Головко); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (К. Гордієнко); — Ти звідки .. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? Зароби її перше, порви спершу свої жили на ній (М. Стельмах). рва́ти на собі́ жи́ли. Добру годину рвали на собі жили, пересаджуючи через ручиці важкі колоди (Григорій Тютюнник).

сота́ти кишки́ (жи́ли) з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною роботою; експлуатувати. — Оце ще недавнечко ці князі були нашими оборонцями, а теперечки вони ладні кишки з нас сотати (І. Нечуй-Левицький); Кожному стрічному Андрій тицяв скалічену руку.— Ось подивіться, що з мене зробили. Дванадцять літ сотали жили (М. Коцюбинський).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

точи́ти кров. 1. з кого. Експлуатувати, виснажувати кого-небудь тяжкою працею, знущанням і т. ін. — Кому воля, а кому неволя! — сумно одповів дід.— .. Ще ми мало робили, ще з нас мало .. крові точили (Панас Мирний); — А доки вони нами руки потиратимуть? Ми їх не чіпаємо, ми до них не ліземо, а вони? Що вони з нас кров точать? (О. Гончар). точи́ти кров з жил чиїх. В нужді та утисках ми бились, А з наших жил точили кров. Над нами багачі глумились, А ми…корилися їм знов (М. Вороний).

2. з чого. Обкрадати, використовувати з метою наживи. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить (Т. Шевченко).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

-3-
іменник чоловічого роду, істота
(скупа людина) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Жи́ла  
родовий Жи́ли  
давальний Жи́лі  
знахідний Жи́лу  
орудний Жи́лою  
місцевий на/у Жи́лі  
кличний Жи́ло*  

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жи́ла жи́ли
родовий жи́ли жил
давальний жи́лі жи́лам
знахідний жи́лу жи́ли
орудний жи́лою жи́лами
місцевий на/у жи́лі на/у жи́лах
кличний жи́ло* жи́ли*

Словник синонімів

ПОРО́ДАгеол. (мінерал або сукупність мінералів, що є складовою частиною земної кори); ЖИ́ЛА (гірська порода у тріщині). Ярина все ближче підходила до терикона старої шахти - високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (В. Собко); Озокерит товстими жилами залягав у Бориславі, і близько від поверхні часом його можна було копати просто лопатами (П. Інгульський).
ПРО́ВІД (металевий провідник, дріт, признач. для передавання електричного струму); КА́БЕЛЬ (у захисній оболонці); ШНУР (з кількох ізольованих жил); ЖИ́ЛАспец. (перев. окремий провід кабеля); ЖИ́ЛКАспец. (телефонного кабеля). В проводах гуде і плаче телефон (В. Сосюра); Це був дивний перстень. Зроблений з досить грубого телефонного кабеля, вкритого темно-червоною пластмасою, він навіть не мав цілком округлої форми (С. Журахович); Він зачепив рукою шнур від настільної лампи, і світло враз погасло (О. Донченко); Провід лежав на землі. Італієць одразу натрапив на нього, так ніби ще здалеку бачив цю мідну обгумовану жилу (П. Загребельний); Траплялося, що.. осколок снаряда, пущеного наосліп сонним німецьким артилеристом, перебивав тонку жилку кабеля (з газети).
СУДИ́НА (трубчастий еластичний орган у тілі людини й тварини, по якому рухається кров або лімфа), ЖИ́ЛА, ВЕ́НА (кровоносна судина, що несе кров до серця); АРТЕ́РІЯ (кровоносна судина, що розносить кров від серця); АО́РТА (головна артерія). Кровоносні судини; Сам розглядав свою руку, темну, всю в синіх жилах, як в мотузках (М. Коцюбинський); Старий дід підійшов до коня, помацав якусь жилу на шиї (Г. Хоткевич); Як сотні вен, артерій і аорт Струмують вулиці (М. Рильський).

Словник фразеологізмів

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

жи́ли тя́гне кому, з кого. Хто-небудь страждає від голоду, болю, виснаження, душевних мук і т. ін. — Іроде! гаспиде! — закричав Чіпка,— напився, що й язика не повернеш у роті, то йому й байдуже, що тут з тебе жили тягне… (Панас Мирний); Чого радієш? .. Хліба схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наросте вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

заморо́жувати / заморо́зити кров [у жи́лах] у кого, кому. Викликати почуття жаху. Все більше і більше впевнялася [Параскіца], що люди не помиляються, що вона відьма — і ця свідомість заморожувала кров у неї (М. Коцюбинський); Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров (Леся Українка).

заморо́жувати / заморо́зити кров [у жи́лах] у кого, кому. Викликати почуття жаху. Все більше і більше впевнялася [Параскіца], що люди не помиляються, що вона відьма — і ця свідомість заморожувала кров у неї (М. Коцюбинський); Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров (Леся Українка).

золота́ жи́ла. Хто-небудь здібний, обдарований, гідний поваги. — Не дід, а золота жила,— затрусився я. — Інтелектуал ріллі (А. Крижанівський); // Щось дуже цінне, найкраще. Живе народне слово — це золота жила літературної мови (З газети).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього [солдата] у скронях (О. Довженко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотатии́сотати) [усі́] жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили вимотали (А. Пастушенко).

2. Знущатися з кого-небудь, завдавати страждань комусь. — Швидше, швидше вже йдіть, кати! Не вимотуйте жил, не катуйте цим до божевілля страшним чеканням, стріляйте вже, мерзотники, хай швидше всьому буде кінець!.. (Ю. Збанацький). повимо́тувати усі́ жи́ли (повністю або про багатьох). Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (А. Хижняк).

3. зі словоспол. з себе. Тяжко працюючи, знесилюватися, виснажуватися. У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости Господи, з голоду (М. Коцюбинський).

рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу). Дуже важко, багато, з надмірним напруженням; над силу працювати. Це вони [нинішні пенсіонери], живучи, по суті, в нужді, рвали жили заради “світлого майбутнього”, що й не маячило на горизонті (З газети); Блукати по наймах — це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я (А. Головко); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (К. Гордієнко); — Ти звідки .. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? Зароби її перше, порви спершу свої жили на ній (М. Стельмах). рва́ти на собі́ жи́ли. Добру годину рвали на собі жили, пересаджуючи через ручиці важкі колоди (Григорій Тютюнник).

рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу). Дуже важко, багато, з надмірним напруженням; над силу працювати. Це вони [нинішні пенсіонери], живучи, по суті, в нужді, рвали жили заради “світлого майбутнього”, що й не маячило на горизонті (З газети); Блукати по наймах — це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я (А. Головко); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (К. Гордієнко); — Ти звідки .. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? Зароби її перше, порви спершу свої жили на ній (М. Стельмах). рва́ти на собі́ жи́ли. Добру годину рвали на собі жили, пересаджуючи через ручиці важкі колоди (Григорій Тютюнник).

рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу). Дуже важко, багато, з надмірним напруженням; над силу працювати. Це вони [нинішні пенсіонери], живучи, по суті, в нужді, рвали жили заради “світлого майбутнього”, що й не маячило на горизонті (З газети); Блукати по наймах — це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я (А. Головко); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (К. Гордієнко); — Ти звідки .. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? Зароби її перше, порви спершу свої жили на ній (М. Стельмах). рва́ти на собі́ жи́ли. Добру годину рвали на собі жили, пересаджуючи через ручиці важкі колоди (Григорій Тютюнник).

сота́ти кишки́ (жи́ли) з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною роботою; експлуатувати. — Оце ще недавнечко ці князі були нашими оборонцями, а теперечки вони ладні кишки з нас сотати (І. Нечуй-Левицький); Кожному стрічному Андрій тицяв скалічену руку.— Ось подивіться, що з мене зробили. Дванадцять літ сотали жили (М. Коцюбинський).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

точи́ти кров. 1. з кого. Експлуатувати, виснажувати кого-небудь тяжкою працею, знущанням і т. ін. — Кому воля, а кому неволя! — сумно одповів дід.— .. Ще ми мало робили, ще з нас мало .. крові точили (Панас Мирний); — А доки вони нами руки потиратимуть? Ми їх не чіпаємо, ми до них не ліземо, а вони? Що вони з нас кров точать? (О. Гончар). точи́ти кров з жил чиїх. В нужді та утисках ми бились, А з наших жил точили кров. Над нами багачі глумились, А ми…корилися їм знов (М. Вороний).

2. з чого. Обкрадати, використовувати з метою наживи. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить (Т. Шевченко).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (усі́)] жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися [живоглоти] в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах).

2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жи́ла жи́ли
родовий жи́ли жил
давальний жи́лі жи́лам
знахідний жи́лу жил
орудний жи́лою жи́лами
місцевий на/у жи́лі на/у жи́лах
кличний жи́ло жи́ли

Словник синонімів

СКНА́РА (надміру скупа, жадібна людина), СКУПИ́Й, СКУПА́Ррідше, СКУПІ́Йрідше, СКУПЕРДЯ́ГАпідсил. розм., СКУПЕРДЯ́Йпідсил. розм., СКУПЕРДЯ́підсил. розм., СКУПЕ́НДРА[СКУПИ́НДРА]підсил. розм., СКУПЕНДРЯ́ГА[СКУПИНДРЯ́ГА]підсил. розм., СКУПЕРДЯ́КАпідсил. розм., СКУПИ́НДЯ́підсил. розм., ЖАДНЮ́ГАпідсил. розм., ЖАЛЮ́ГАпідсил. розм., ЖИ́ЛАпідсил. розм., ЗАГНИ́БІДАпідсил. фам., СКНИ́РАдіал.; ЖМИ́КРУТрозм. (скупа й жорстока людина). Скупий був небіжчик. Жмикрут! Скнара! Все життя недоїдав і складав гроші (Ю. Мокрієв); Скупий складає, а щедрий споживає (прислів’я); Його і його жінку називали скупарями (О. Кобилянська); - Скупердяга був багатій і скажений. Від зорі до зорі ганяв нас на роботі, а годував глевтяком і кандьором (В. Минко); - До чого ж скупердяй [Стецько] проклятущий, - звернувся Климко до Михайлика (О. Ільченко); А до отсеї поганої руїни, до того скупиндряги попа, то так припадає, як до рідного батька (І. Франко); Кажу вам, що везе на батьківщину багату кожум’яківну і скупердяку тестя (Ганна Барвінок); Земелька ся була Латинська, Завзятий цар в ній був Латин, Старий скупиндя (І. Котляревський); - Він, дядько, нівроку загнибіда - скупенький у мене (М. Стельмах).