-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив жига́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жига́ймо
2 особа жига́й жига́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жига́тиму жига́тимемо, жига́тимем
2 особа жига́тимеш жига́тимете
3 особа жига́тиме жига́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жига́ю жига́ємо, жига́єм
2 особа жига́єш жига́єте
3 особа жига́є жига́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жига́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жига́в жига́ли
жін. р. жига́ла
сер. р. жига́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жига́вши

Словник синонімів

КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ], ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИрозм. (ранити жалом або хоботком); Ї́СТИ (про комах - протягом тривалого часу). - Док.: укуси́ти, кусну́ти, кусону́типідсил.покуса́ти, гризну́ти, гризону́типідсил.прокуси́ти, закуси́ти, ужали́ти[вжали́ти], пожали́ти, утя́ти[втя́ти], утну́ти[втну́ти], шпигну́ти, шпигону́типідсил.уджиґну́ти[вджиґну́ти], стрікну́тидіал.Скажена собака і хазяїна кусає (прислів’я); Віконниці, бачите, позакривані: ні сонце у вічі не лізе, ні мухи не кусають (О. Стороженко); І качалися, і гризли один одного зубами (Г. Хоткевич); Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, - з нього капає кров. Це той собачий хлопчина прокусив його своїми гострими зубами (І. Микитенко); Їй хотілося запхати пальці до рота, закусити їх до крові й кричати (Ю. Смолич); Коли чоловіка жалять оси, він тікає до води (Ю. Яновський); Раптом щось його шпигає в потилицю боляче... Він мовчки бацає рукою "овода кінського" (П. Козланюк); Його нещадно жиґали комарі (А. Шиян); Коли чую, а воно мене неначе що стрікнуло... А ж то гадюка (Словник Б. Грінченка); - Нужа мене напала, їсть (М. Коцюбинський).
ОБПІКА́ТИ[ОПІКАТИ] (пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив, слизову оболонку, завдавати опіків), ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ], ЖИ́ГАТИрозм. - Док.: обпекти́[опекти́], обпали́ти[опали́ти]. Він стріляв. Піт заливав йому очі, залізо обпікало руки (В. Кучер); Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник); Куля.. обпалила мені скроню, в ушах задзвеніло (Ю. Збанацький); Випурхнула з його зубів цигарка, іскрами опаливши губу (С. Васильченко). - Пор. обвари́ти.