-1-
іменник жіночого роду, істота
(тварина) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний животи́на животи́ни
родовий животи́ни животи́н
давальний животи́ні животи́нам
знахідний животи́ну животи́ни, животи́н
орудний животи́ною животи́нами
місцевий на/у животи́ні на/у животи́нах
кличний животи́но животи́ни

Словник синонімів

ТВАРИ́НА (будь-яка істота на відміну від рослини або людини), ТВАРЮ́КАзневажл., ЖИВОТИ́НАрозм., ТВАРзаст., НІМИНА́діал., ЖИВИ́НА́діал.; ЗВІР, ЗВІРИ́НА, ЗВІРЮ́КА[ЗВІРЮ́ГА]розм. (дика, перев. хижа істота). Він ніколи не малював коней, але ж вони такі красиві і граціозні тварини (З. Тулуб); - Шу! Ах ти противна тварюка! - загукає [дівчинка] до старої буйволиці (Ю. Збанацький); Їхав [Сивоок] назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка.. жваво дріботіла копитцями (П. Загребельний); - У морі, кажуть, ні щук, ні карасів не водиться.. Ці тварі солодководні (О. Досвітній); І ще десь булькотіло: водяна твар жила своїм нічним життям (М. Хвильовий); Звичайно, німина, тварина мовчуща, але вона теж тямить. Кінь не до батога, більше до ласки чулий... (О. Гончар); Такий уже він химерний чоловік. Любить всяку живину, і вона його любить (О. Копиленко); Десь вийшли звірі з темних хащ і виють тужно... (В. Сосюра); Глуха тиша причаїлася в непрохідних хащах. Жодна пташка не подавала голосу, жодна звірина не пробігала (О. Донченко); У гущавині захрустіли гілки, знак, що туди пробігла легконога серна або інша лісова звірюка (І. Франко); Дід Маврикій.. дав спійманому барсукові дуже прихильну оцінку: - Звірюга достойна. У-у, сала на ньому - куди там! (О. Донченко). - Пор. 1. худо́бина.
ХУДО́БАзбірн. (четвероногі сільськогосподарські свійські тварини), СКОТИ́НА, СКОТ, ХУДО́БИНАрозм.,ЖИВОТИ́НАрозм.; ТОВА́Р, БИ́ДЛОрозм.,МАРЖИ́НАдіал., МАРЖИ́НКАдіал. (великі рогаті свійські тварини). Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (М. Коцюбинський); На цьому проклятому зіллі й коза - уся тітчина худоба - не пасеться (М. Стельмах); Скотина його знала; кожне озветься було до його приязно і поверне голову він же там часу не гає, а бере в хліві корм та і заложить обом волам і обом коровам (П. Куліш); А старости все своє та своє торочать: і скоту багато [у молодого], і воли, і корови, і коні (Грицько Григоренко); То ж багатир! Хата - горниця панська. І вівці, і воли, й усяка тобі худобина! (Г. Хоткевич); - Ми пригнали тобі їх цілий табун.. І збіжжя, і животину приставили (П. Панч); - Мені з гори все видко: як заганяють молодші товар, вівці, доять корови (І. Нечуй-Левицький); Хто з людей не встиг вихопитись на гору.., той попадає на роги і під ноги бидлові (Леся Українка); На кожнім подвір’ї гуцули в барвистім одязі поралися біля маржини (В. Гжицький).
ХУДО́БИНА (одна четверонога сільськогосподарська свійська тварина), СКОТИ́НА, ЖИВОТИ́НАрозм.; ТОВАРЯ́КАрозм.,ТОВАРИ́НАрозм.,ХВІСТрозм. (тільки про велику рогату худобу). Сіромастий кінь.. був худобиною розумною і сумирної вдачі (А. Іщук); Смикнув коня за повід так, що бідна скотина аж стрепенулася (Г. Хоткевич); Животини ховались в ліси та очерети, звір утікав у нори (І. Нечуй-Левицький); Городив [Овдій] огорожу, бо.. по дорозі ганяли колгоспну череду на пашу, то не одна товаряка норовила вскочити на город (Є. Гуцало); Як одчинить було [Олексій] потім двері в стайні та зачне скрізь вичепурювати, то вставляючи товарину котру по правій, а котру по лівій руці, то ласкаві слова до неї говорить (П. Куліш); Тільки пара хвостів осталось(пара товаряк) (М. Номис). - Пор. 1. твари́на.