-1-
іменник жіночого роду
(щось живе) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний живи́на́  
родовий живи́ни́  
давальний живи́ні́  
знахідний живи́ну́  
орудний живи́но́ю  
місцевий на/у живи́ні́  
кличний живи́но  

Словник синонімів

ТВАРИ́НА (будь-яка істота на відміну від рослини або людини), ТВАРЮ́КАзневажл., ЖИВОТИ́НАрозм., ТВАРзаст., НІМИНА́діал., ЖИВИ́НА́діал.; ЗВІР, ЗВІРИ́НА, ЗВІРЮ́КА[ЗВІРЮ́ГА]розм. (дика, перев. хижа істота). Він ніколи не малював коней, але ж вони такі красиві і граціозні тварини (З. Тулуб); - Шу! Ах ти противна тварюка! - загукає [дівчинка] до старої буйволиці (Ю. Збанацький); Їхав [Сивоок] назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка.. жваво дріботіла копитцями (П. Загребельний); - У морі, кажуть, ні щук, ні карасів не водиться.. Ці тварі солодководні (О. Досвітній); І ще десь булькотіло: водяна твар жила своїм нічним життям (М. Хвильовий); Звичайно, німина, тварина мовчуща, але вона теж тямить. Кінь не до батога, більше до ласки чулий... (О. Гончар); Такий уже він химерний чоловік. Любить всяку живину, і вона його любить (О. Копиленко); Десь вийшли звірі з темних хащ і виють тужно... (В. Сосюра); Глуха тиша причаїлася в непрохідних хащах. Жодна пташка не подавала голосу, жодна звірина не пробігала (О. Донченко); У гущавині захрустіли гілки, знак, що туди пробігла легконога серна або інша лісова звірюка (І. Франко); Дід Маврикій.. дав спійманому барсукові дуже прихильну оцінку: - Звірюга достойна. У-у, сала на ньому - куди там! (О. Донченко). - Пор. 1. худо́бина.