-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив же́ртвувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   же́ртвуймо
2 особа же́ртвуй же́ртвуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа же́ртвуватиму же́ртвуватимемо, же́ртвуватимем
2 особа же́ртвуватимеш же́ртвуватимете
3 особа же́ртвуватиме же́ртвуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа же́ртвую же́ртвуємо, же́ртвуєм
2 особа же́ртвуєш же́ртвуєте
3 особа же́ртвує же́ртвують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
же́ртвуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. же́ртвував же́ртвували
жін. р. же́ртвувала
сер. р. же́ртвувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
же́ртвуваний
Безособова форма
же́ртвувано
Дієприслівник
же́ртвувавши

Словник синонімів

ДАРУВА́ТИкому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИрозм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИзаст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ[ОБЗОЛО́ЧУВАТИ]розм., ОБДАРЯ́ТИрозм., ОБДАВА́ТИрозм. (кого чим - перев. у великій кількості); НАДІЛЯ́ТИкого чим, ОБДІЛЯ́ТИкого чим (роздаючи кільком, багатьом); ЖЕ́РТВУВАТИ (на користь когось, чогось); ЖА́ЛУВАТИкого чим, заст., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИкого чим, заст., перев. із сл. Бог (перев. нагороджуючи). - Док.: подарува́ти, здарува́тирідшеподари́ти, презентува́ти, да́ти, піднести́, обдарува́ти, задарува́ти, задари́ти, озолоти́ти[обзолоти́ти], обдари́ти, наділи́ти, обділи́ти, поже́ртвувати, пожа́лувати, віджа́лувати, благослови́ти, поблагослови́ти. Ганя дарувала бідним сестрам гостинці, давала їм свої дорогі недоношені сукні (І. Нечуй-Левицький); Попригонь овечки, що родина здарувала (пісня); Просив, просив відеречко, Вона йому не дала, Дарив, дарив з руки перстень, Вона його не взяла (пісня); Пан Войський не візьме того собі у гнів, Як персня я йому уклінно презентую (переклад М. Рильського); Молоді люди, які мали намір покорити моє серце, підносили мені такі подарунки, що скоріше пригнічували, ніж тішили (Я. Гримайло); А що вже обдарували молодих, так гай, гай! Дружко аж охрип, мекекаючи, та хрюкаючи, та ревучи всякою скотиною, що молодим дарували (Г. Квітка-Основ’яненко); Не знали [бійці], чим задарувати [дівчину], як власкавити, кожен залюбки віддав би свою грудочку цукру (К. Гордієнко); - Скидай з себе дрантя - я тебе одягну, я тебе озолочу: будемо панувати (Б. Харчук); Край, дружбонько, коровай дрібно, Бо у нас роду вільно, Щоб єго обдарити, Щоб єго не гнівити (пісня); - Я хочу, щоб жінка моя була виключно моя, щоб я їй всього достарчав, усім обдавав (О. Кобилянська); Хлопці наділяють убогих людей гостинцями, зав’язують їм хусточки, сиплють у кишені, в пелени (С. Васильченко); Антон припас у кишені цукерки і почав обділяти ними дітей (С. Чорнобривець); Баби приставали до хазяйок і вміли так піддобритись до їх, що вони хоч потроху, але жертвували то борошна, то пашні, а то печеного хліба (І. Нечуй-Левицький); - Твого батька сама цариця вітала, приймала, Пісками [село] жалувала!.. (Панас Мирний); - Чрез твою добрість, через твої труди нас Бог благословив усім, усім (Г. Квітка-Основ’яненко).
ЖЕ́РТВУВАТИ (давати добровільно що-небудь на користь когось, чогось), ОФІРУВА́ТИрідше;ПОДАВА́ТИ (давати милостиню). - Док.: поже́ртвувати, відда́ти, офірува́ти, пода́ти. Одні підставляли йому своє сіно, інші жертвували навіть власні накривала (Мирослав Ірчан); Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала... (М. Старицький); - Подай, ясновельможний, милостинку, з своєї ясновельможної ласки (І. Нечуй-Левицький).
ЖЕ́РТВУВАТИким, чим, заради, задля кого, чого (нічого не шкодувати задля когось, чогось), ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого,ОФІРУВА́ТИщо, чим, рідше,ПОСВЯ́ЧУВАТИщо, діал. - Док.: поже́ртвувати, відмо́витися, офірува́ти, посвяти́ти. Яка людина, жінка! Яка духовна сила й готовність жертвувати заради інших, бути для них зорею ясною в тяжкі хвилини!.. (Вал. Шевчук); Воїн чорнявий, од щастя і слави радо відмовився б я, тільки б сіяла, як в сонці отави, вільна Вкраїна моя! (В. Сосюра); - Я для неї життя своє офірувала. Рук не покладала, поки в люди не вивела (Я. Гримайло); І тут [при роботі] він показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум та вірний спосіб числення, що задля сподіваної більшої користі радо посвячує меншу (І. Франко).