-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жерди́на жерди́ни
родовий жерди́ни жерди́н
давальний жерди́ні жерди́нам
знахідний жерди́ну жерди́ни
орудний жерди́ною жерди́нами
місцевий на/у жерди́ні на/у жерди́нах
кличний жерди́но* жерди́ни*

Словник синонімів

ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬрозм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею [Віктор] поміж кущами й вільхами (М. Томчаній); Парубки ключин чотири вирубають (Ганна Барвінок); - Здоров, Степане! Що ти робиш, що по понад річку з жердю ходиш (І. Франко); За хатою, затиснутий лісом, розрісся, огороджений воринами, молодий садок (М. Стельмах). - Пор. ти́чка, 1. па́лиця, перекла́дина.
ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НАрозм., ПАТИ́Кдіал., ПАТИ́КАдіал., ПАТИ́ЧИНАдіал., БУКдіал., ЛОМИ́ГАдіал.Ми вирізали палиці і почали знімати разки павутиння на своїй путі (М. Чабанівський); - Чи не однаково людині, який ціпок її б’є, коли від нього синці на тілі?! (З. Тулуб); Хто хоче пса ударити, той кия найде (прислів’я); В саду каркнув ворон. Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком.. Дрюк товстішим кінцем зачепив на груші плескате гніздо (М. Стельмах); Хлопчик.. підійшов до куща ліщини і, напружившись, виламав собі добрячу ломаку (О. Донченко); Горбатого виправить могила, а упертого дубина (прислів’я); З кийками в руках вони бігають навколо ямки, в яку загнали "свинку" - дерев’яну цурку (О. Донченко); Кузьма неквапною ходою дістається до своєї кособокої, дрючками підпертої хати (М. Стельмах); Сватові перша чарка, але й перша палка (прислів’я); Отець Іоанн женеться за мною з довгою дрючиною (О. Ковінька); Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Є. Гуцало); - Я їм отсею патичиною стілько дір у всіх стінах нароблю, що їм і крохмалю відхочеться (І. Франко); Вдарити можна не тільки буком, але також і словом (Лесь Мартович); А тепер бери ж, мій милий, оцю довгу ломигу та бий мене, щоб я пам’ятала, коли свого чоловіка до дуба в’язала (С. Васильченко). - Пор. жерди́на.
ПЕРЕКЛА́ДИНА (горизонтально підвішена, закріплена дошка, жердина тощо), ПОПЕРЕ́ЧКА, ПОПЕРЕ́ЧИНА, ПЕРЕКЛА́ДКА, ПОПЕРЕ́ЧНИКрідше, ПЕРЕ́ЧКАрідше; БА́НТИНА, БА́НТА (перев. між кроквами); ОБНІ́ЖОК (стола, стільця); ПЕРЕХРЕСТЯ, ПЕРЕБО́ЇНАдіал. (у хресті). Серед його [куреня] стояли дві чорні задимлені сохи з розсішками з бантиною зверху. На цій перекладині висіли казани (І. Нечуй-Левицький); Тимофій уміло починає витесувати.. ніжки і поперечку для кроковки, якою завтра буде наміряти землю (М. Стельмах); Зверху, впоперек верхньої діжки без дна, було приладнано поперечину з перекинутим через неї мотузком (З. Тулуб); Василь.. мазнув крейдою пальці і раптом опинився на турніку. Ще мить, і він сковзнув головою вниз, лише ногами тримаючись за перекладку (О. Донченко); Перечка у стільці (Словник Б. Грінченка); Оголені крокви, сухі бантини бралися вогнем, аж іскри сипались (Л. Юхвід); Воробці прилітали до хреста, сідали на поперечній перебоїні (Словник Б. Грінченка). - Пор. жерди́на, ти́чка, 1. щабе́ль.
ТИ́ЧКА (довга палиця, жердина, яку використовують для підтримування високих рослин, підпирання гілок, у геодезії тощо), ТИЧИ́НА, ЩО́ГЛАрозм., ТИ́КАдіал.; ВІ́ХА (палиця, якою позначають дорогу, межу тощо). На тичках виноград висить, Густесенько, аж тички нахиляє (Л. Глібов); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко); Ще недавно по три корчми Стояло на милі І щоглами одзначались Високі могили (П. Куліш); Ой поїхав мій миленький по тики, по тики (пісня); - Хтось центральну віху на шість метрів убік відніс (І. Ле). - Пор. жерди́на, перекла́дина.