-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив жебрува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жебру́ймо
2 особа жебру́й жебру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жебрува́тиму жебрува́тимемо, жебрува́тимем
2 особа жебрува́тимеш жебрува́тимете
3 особа жебрува́тиме жебрува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жебру́ю жебру́ємо, жебру́єм
2 особа жебру́єш жебру́єте
3 особа жебру́є жебру́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жебру́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жебрува́в жебрува́ли
жін. р. жебрува́ла
сер. р. жебрува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жебрува́вши

Словник синонімів

ЖЕБРА́ЧИТИ (збирати милостиню), ЖЕ́БРАТИ, СТАРЦЮВА́ТИ, ЖЕБРУВА́ТИрідше,ЖЕБРАКУВА́ТИрозм., ПРОСИ́ТИрозм., МИ́РКАТИзаст.Обв’язавшись картатими хустками, циганки знову підуть жебрачити, канючити шматок хліба, картоплину чи цибулину (Д. Ткач); Я пішов сирітською дорогою - жебрати (М. Ю. Тарновський); Я шостий десяток старцюю; сорок літ, як світ Божий перед моїми грішними очима закрився (Д. Мордовець); - А ваша жінка з дітьми матиме з чого жити, поки ви сидітимете? Чи буде змушена жебрувати (переклад С. Масляка); Малий Василь.. перекинувся у Запоріжжя. Почав жебракувати (Г. Коцюба); Се не жебрак. От він, як бачив, не просить ні в кого (Г. Хоткевич); Жінка з діточками пішла попідвіконню миркати (Г. Квітка-Основ’яненко).