-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив жебра́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жебра́чмо
2 особа жебра́ч жебра́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жебра́читиму жебра́читимемо, жебра́читимем
2 особа жебра́читимеш жебра́читимете
3 особа жебра́читиме жебра́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жебра́чу жебра́чимо, жебра́чим
2 особа жебра́чиш жебра́чите
3 особа жебра́чить жебра́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жебра́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жебра́чив жебра́чили
жін. р. жебра́чила
сер. р. жебра́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жебра́чивши

Словник синонімів

ЖЕБРА́ЧИТИ (збирати милостиню), ЖЕ́БРАТИ, СТАРЦЮВА́ТИ, ЖЕБРУВА́ТИрідше,ЖЕБРАКУВА́ТИрозм., ПРОСИ́ТИрозм., МИ́РКАТИзаст.Обв’язавшись картатими хустками, циганки знову підуть жебрачити, канючити шматок хліба, картоплину чи цибулину (Д. Ткач); Я пішов сирітською дорогою - жебрати (М. Ю. Тарновський); Я шостий десяток старцюю; сорок літ, як світ Божий перед моїми грішними очима закрився (Д. Мордовець); - А ваша жінка з дітьми матиме з чого жити, поки ви сидітимете? Чи буде змушена жебрувати (переклад С. Масляка); Малий Василь.. перекинувся у Запоріжжя. Почав жебракувати (Г. Коцюба); Се не жебрак. От він, як бачив, не просить ні в кого (Г. Хоткевич); Жінка з діточками пішла попідвіконню миркати (Г. Квітка-Основ’яненко).