-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жгут жгу́ти
родовий жгу́та жгу́тів
давальний жгу́ту, жгу́тові жгу́там
знахідний жгут жгу́ти
орудний жгу́том жгу́тами
місцевий на/у жгу́ті на/у жгу́тах
кличний жгу́те* жгу́ти*

Словник синонімів

ДЖГУТ[ЖГУТрідко] (туго скручений у вигляді канату шматок тканини, пучок соломи тощо), СКРУЦА́Кдіал.;СКРУ́ТЕНЬ[СКРУ́ТІНЬ], СКРУ́ТКА, СКРУ́ТОК, СКРУ́ТЕЛЬ[СКРУ́ТІЛЬ]діал. (з сіна, соломи, прядива); КРУ́ТЕНЬ[КРУ́ТІНЬ] (для розпалювання в печі). Старий міцно стиснув у руках скручений джгут (С. Добровольський); Я йшов поруч з хурою, тримаючись за перев’язану жгутом тріснуту голоблю (І. Муратов); Тугий скруцак з рушника, мокрий і замашний, гатив з лускотом в спини направо й наліво (М. Коцюбинський); В руці скрутень трави якоїсь цупкої тримав [батько] (О. Гончар); Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (С. Чорнобривець); Зодяг [Бовдюг] сірячину, поклав на плече скруток соломи (Григорій Тютюнник); Хліб уже мати посадовила в піч. Стояла з лопатою в руках і кидала крутені на загнітку (Ю. Мушкетик).