-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив жвакува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жваку́ймо
2 особа жваку́й жваку́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жвакува́тиму жвакува́тимемо, жвакува́тимем
2 особа жвакува́тимеш жвакува́тимете
3 особа жвакува́тиме жвакува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жваку́ю жваку́ємо, жваку́єм
2 особа жваку́єш жваку́єте
3 особа жваку́є жваку́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жваку́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жвакува́в жвакува́ли
жін. р. жвакува́ла
сер. р. жвакува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жвакува́вши

Словник синонімів

ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИрозм.,ЖМАКУВА́ТИрозм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИрозм.,ЖВАКУВА́ТИрідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИдіал. (через силу, повільно). - Док.: прожува́ти, пережува́ти, перем’я́ти, перемня́ти, розжува́ти, перете́рти. Іван Зубов відломив шматок хліба, почав жувати скоринку (В. Кучер); Солодко мружачи очі, [корови] пережовували свіжий еспарцет (П. Оровецький); І з виду він більше походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо,.. широка челюсть, не перестаючи, ходором ходила, наче переминала жвачку (О. Стороженко); У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали роти (І. Нечуй-Левицький); Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Ю. Збанацький); Прив’язана до саней дядька Трохима, вона [коняка], похнюпившись, перетирала сіно (М. Стельмах); Чутно, як сопуть ситі воли, жвакуючи росяну траву (М. Коцюбинський); Тисяцький князя Вячеслава Іванко мовчки кутуляв собі твердий шматок м’яса і в розмову не встрявав (П. Загребельний).