ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИрозм.,ЖМАКУВА́ТИрозм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИрозм.,ЖВАКУВА́ТИрідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИдіал. (через силу, повільно). - Док.: прожува́ти, пережува́ти, перем’я́ти, перемня́ти, розжува́ти, перете́рти. Іван Зубов відломив шматок хліба, почав жувати скоринку (В. Кучер); Солодко мружачи очі, [корови] пережовували свіжий еспарцет (П. Оровецький); І з виду він більше походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо,.. широка челюсть, не перестаючи, ходором ходила, наче переминала жвачку (О. Стороженко); У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали роти (І. Нечуй-Левицький); Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Ю. Збанацький); Прив’язана до саней дядька Трохима, вона [коняка], похнюпившись, перетирала сіно (М. Стельмах); Чутно, як сопуть ситі воли, жвакуючи росяну траву (М. Коцюбинський); Тисяцький князя Вячеслава Іванко мовчки кутуляв собі твердий шматок м’яса і в розмову не встрявав (П. Загребельний).