-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив жва́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жва́каймо
2 особа жва́кай жва́кайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жва́катиму жва́катимемо, жва́катимем
2 особа жва́катимеш жва́катимете
3 особа жва́катиме жва́катимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жва́каю жва́каємо, жва́каєм
2 особа жва́каєш жва́каєте
3 особа жва́кає жва́кають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жва́каючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жва́кав жва́кали
жін. р. жва́кала
сер. р. жва́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жва́кавши

Словник синонімів

ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИрозм.,ЖМАКУВА́ТИрозм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИрозм.,ЖВАКУВА́ТИрідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИдіал. (через силу, повільно). - Док.: прожува́ти, пережува́ти, перем’я́ти, перемня́ти, розжува́ти, перете́рти. Іван Зубов відломив шматок хліба, почав жувати скоринку (В. Кучер); Солодко мружачи очі, [корови] пережовували свіжий еспарцет (П. Оровецький); І з виду він більше походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо,.. широка челюсть, не перестаючи, ходором ходила, наче переминала жвачку (О. Стороженко); У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали роти (І. Нечуй-Левицький); Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Ю. Збанацький); Прив’язана до саней дядька Трохима, вона [коняка], похнюпившись, перетирала сіно (М. Стельмах); Чутно, як сопуть ситі воли, жвакуючи росяну траву (М. Коцюбинський); Тисяцький князя Вячеслава Іванко мовчки кутуляв собі твердий шматок м’яса і в розмову не встрявав (П. Загребельний).
ПЛЯ́МКАТИ (видавати звуки губами перев. під час їди), ЖВА́КАТИ, ЧА́ВКАТИрозм., ЧВЯ́КАТИрозм., ЦМО́КАТИрозм., ЧМО́КАТИрозм., ГА́МКАТИрозм., ЦЯ́МКАТИрозм., ТЕ́ВКАТИдіал.Захар плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю (А. Кримський); Сагайда їсть, голосно жвакаючи, захлинаючись (В. Козаченко); Запустили [діти] в юшку свої рученята, витягли по гарячій галушці, засичали, захукали й стали жувати, цмокати (Панас Мирний); Він смачно чмокав губами, ковтав жадібно слину (Ю. Збанацький); Велів [купець] націдити собі ківш меду, випивав, смачно гамкав (П. Загребельний); Хропуть шаблі, і ядра захропли. Хропе і втома, цямкає губами (М. Вінграновський); Як прихопився чоловік до борщу, як узяв тевкати, як коли добрий кінь із вагою під гору вдирає (Лесь Мартович).