ВИРИВА́ТИСЯ (прориваючись, виходити назовні, раптово з’являтися де-небудь), ДОБУВА́ТИСЯ, ЖБУ́ХАТИрозм.; БИ́ТИ, БИ́ТИСЯ, ФОНТАНУВА́ТИ, УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ] (про воду, нафту, газ і т. ін.); БУ́ХАТИ (вириватися густою масою). - Док.: ви́рватися, добу́тися, жбу́хнути, уда́рити[вда́рити]. Червоне полум’я виривалось із чорних челюстей (М. Коцюбинський); З кратера вирвалися гази; На вершку був отвір, крізь який клубами добувається дим (Юліан Опільський); Тут огонь жбухає, як із пекла (І. Франко); Коли він прибіг, захеканий, до свердловини, побачив, що з товстої труби могутнім чорним струмом б’є нафта (І. Цюпа); Б’ється глибоке джерельце - чисте, як материні сльози (І. Муратов); Неподалік Ужгорода просто з-під землі фонтанує гаряча мінеральна вода (з газети); Буха од коней пара, біжать кудись люди, а мороз креше (М. Коцюбинський).