СТРАХІ́ТТЯперев. мн. (страшні, згубні, небезпечні собою або своїми наслідками події, те, що вселяє почуття страху), СТРАХО́ВИНА́, ЖАХ, ЖАХІ́ТТЯ, КОШМА́Ррозм.,СТРАХО́ВИЩЕрозм.,СТРАХОВИ́ДДЯрозм., СТРАХОТА́розм., СТРАХОВИ́ННЯрозм., СТРАХОВІ́ТТЯрозм.Він мусить у хорошому сімейному колі забути всі страхіття війни і втрату батьків (В. Логвиненко); [Олеся:] Тебе, Марфушо, бачила у сні. Ти ніби взяла моє серце і так боляче давила, а з нього кров капала, така гаряча... [Марфуша:] Яка страховина! (М. Кропивницький); Жахіття інквізиції; Що йому сниться? Хто його переслідує? Щось його мучить, якихось страхіть ще він не подолав, б’ється, може, з браконьєрами на лимані чи.. з неонами міст і кошмарами Хіросіми (О. Гончар); Голови мертві, види бліді, але очі розплющені, страшні й люті. Єремія нітрошки не злякався: він бачив страшніші страховища і сам вчиняв їх (І. Нечуй-Левицький); [Тетяна:] Та пожежа - то було якесь страховиддя! (М. Кропивницький); Опівночі була велика страхота: кругом хати загув страшенний вітер (О. Стороженко); Кожне пригадує, як ще в запічку чувало страшне страховиння від бабусь (Ганна Барвінок); Похмуро позирали партизани на вогняне страховіття (С. Воскрекасенко).