-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жарту́н жартуни́
родовий жартуна́ жартуні́в
давальний жартуно́ві, жартуну́ жартуна́м
знахідний жартуна́ жартуні́в
орудний жартуно́м жартуна́ми
місцевий на/у жартуно́ві, жартуні́ на/у жартуна́х
кличний жарту́не жартуни́

Словник синонімів

ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИКрозм., ПЕРЕБЕ́НДЯрозм., СМІХУ́Нрозм., СМІХОТУ́Нрозм.,СМІХОВА́НЕЦЬрозм., СМІХОТВО́РЕЦЬрозм., СМІХОТВО́Рзаст.Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. - Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); - Веселий він! - говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. - А сміхотун! - хтось скаже на додачу (В. Бичко); [Жандарм:] Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться (О. Ковінька); [Королівна:] Хто напотужується других смішить - смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). - Пор. доте́пник, насмі́шник.