ЖАРТОМА́, ЖАРТУ́ЮЧИ, ЖА́РТОМрозм., СМІШКО́Мрідше,НАРО́КОМзаст.Як шкода, що немає Марії, його вічно юної і жвавої дружини, яку він жартома звав "циганчам"! (Л. Дмитерко); Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись (І. Нечуй-Левицький); Сергій в один із вечорів жартом докинув друзям веселу свою думку (Т. Масенко); Підходить до нього усе смішком, смішком, а далі як ухватить (Словник Б. Грінченка); Ти, козаче-заволока, Любиш мене ти нароком (П. Чубинський).

ЖАРТУВА́ТИз ким і без додатка (говорити або робити що-небудь заради сміху, забави), ШУТКУВА́ТИрозм., ЧУДИ́ТИрозм. - Док.: пожартува́ти, пошуткува́ти. По обличчю сержанта не можна було вгадати, жартує він чи говорить серйозно (О. Гончар); Соломія танцювала, щебетала з усіма, жартувала (І. Нечуй-Левицький); Думали дітки - шуткує батько, але він усе далі й далі од’їжджав, немилосердно б’ючи коня (Г. Хоткевич); Ніхто краще п’яного не зіграє, як Тихін, - чудить добре вміє (К. Гордієнко).

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ]за ким, біля (коло) кого, рідко до кого,ПРИПАДА́ТИбіля кого,ЖЕНИХА́ТИСЯз ким, рідко на кого,ЗАГРАВА́ТИдо кого, з ким,ЗАЙМА́ТИкого,ЖАРТУВА́ТИз ким,ФЛІРТУВА́ТИз ким,ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля кого й за ким,ВОЛОЧИ́ТИСЯза ким, розм.,СТРІЛЯ́ТИза ким, розм.,ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ]за ким, розм.,БІ́ГАТИза ким, розм.,ЖИРУВА́ТИза ким, розм.,РОМАНСУВА́ТИз ким, рідко,ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ГОРНУ́ТИСЯдо кого, розм.,ЛИ́ПНУТИдо кого, розм.,ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм.Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); - Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було - за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг,який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, - давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); [Гострохвостий:] Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); - Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); [Павлущенко:] Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).

НАСМІХА́ТИСЯз кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об’єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИрозм., КПИ́ТИСЯрозм. рідше;ВИСМІ́ЮВАТИ, ОСМІ́ЮВАТИрідше,ОБСМІ́ЮВАТИрозм. рідше (кого, що - виставляти кого-, що-небудь у смішному вигляді, викриваючи, критикуючи); ЗУБОСКА́ЛИТИзневажл.,СКА́ЛИТИСЯзневажл., ГИГИ́КАТИрозм., ХИХИ́КАТИ[ХІХІ́КАТИ]розм. (насміхатися, звичайно сміючись, посміхаючись при цьому); ЖАРТУВА́ТИ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ, ПІДСМІХА́ТИСЯ[ПІДСМІ́ХУВАТИСЯрідше], ПОСМІ́ЮВАТИСЯ, ПОСМІХА́ТИСЯрозм. (звичайно без зла, не в дошкульній, не в образливій формі); ІРОНІЗУВА́ТИ (тонко, приховано); ГЛУМИ́ТИСЯ, ЗНУЩА́ТИСЯ (зло, в’їдливо); ЄХИ́ДСТВУВАТИбез додатка, розм. (злісно, в’їдливо іронізувати); ПОТІША́ТИСЯ (насміхатися, розважаючись чиєюсь поведінкою, виглядом і т. ін.). [Ганя:] З нас усі насміхаються. Про нього кажуть "рудий Кіндрат", а про мене - "Кіндратова руда кішка" (О. Корнійчук); Хай сміються з нас, глузують - Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже (М. Рильський); - Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? - кепкує Уляна (М. Стельмах); - І я був би вельми улещений, - кпив далі підпоручик, - коли б ви.. згодились.. стати моїм ад’ютантом (Д. Бедзик); Не впору був твій плач і сміх не впору, То й кпились люди з сліз і сміху твого (І. Франко); Цю особливу прихильність до Соломії помічав не тільки Остап, а всі, і лиш висміювали ідного коротконогого лицаря (М. Коцюбинський); Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звірят, над миром глузував (Л. Боровиковський); - На кутні б розреготалися! Годі вам над чоловіком зубоскалити! - долинуло з іншого боку (П. Кочура); - Тебе, Гнате, постав на перехресті - німці нізащо не підійдуть. - А ти не скалься (Григорій Тютюнник); - Сяде на воза, як опудало, руки розвісить, - гигикав бородань. - Гляньте на цього візника (А. Хижняк); В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи (І. Нечуй-Левицький); З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху підсміювалися (М. Стельмах); Сам посміхається [Данило] з себе: для чого він забігає наперед? (М. Стельмах); Всю дорогу Петрик посміювався: - Ну й лікар! Людей лікує, а коня не може (Ю. Збанацький); - А Марися Іванівна завзялась будь-що переінакшити людську природу, - іронізує Артур Пилипович (О. Гончар); Масло посміховищем зробив її, глумився (А. Хижняк); - Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка - два вершка, - продовжував знущатися Маслюк (І. Багмут); - Бе-ме-ме та й годі! - зареготалася вона, потішаючися із мене, що я нічого ніяк не второпаю (Л. Яновська). - Пор. ви́сміяти.