-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив жартува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   жарту́ймо
2 особа жарту́й жарту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жартува́тиму жартува́тимемо, жартува́тимем
2 особа жартува́тимеш жартува́тимете
3 особа жартува́тиме жартува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жарту́ю жарту́ємо, жарту́єм
2 особа жарту́єш жарту́єте
3 особа жарту́є жарту́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
жарту́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. жартува́в жартува́ли
жін. р. жартува́ла
сер. р. жартува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
жартува́вши

Словник синонімів

ЖАРТОМА́, ЖАРТУ́ЮЧИ, ЖА́РТОМрозм., СМІШКО́Мрідше,НАРО́КОМзаст.Як шкода, що немає Марії, його вічно юної і жвавої дружини, яку він жартома звав "циганчам"! (Л. Дмитерко); Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись (І. Нечуй-Левицький); Сергій в один із вечорів жартом докинув друзям веселу свою думку (Т. Масенко); Підходить до нього усе смішком, смішком, а далі як ухватить (Словник Б. Грінченка); Ти, козаче-заволока, Любиш мене ти нароком (П. Чубинський).
ЖАРТУВА́ТИз ким і без додатка (говорити або робити що-небудь заради сміху, забави), ШУТКУВА́ТИрозм., ЧУДИ́ТИрозм. - Док.: пожартува́ти, пошуткува́ти. По обличчю сержанта не можна було вгадати, жартує він чи говорить серйозно (О. Гончар); Соломія танцювала, щебетала з усіма, жартувала (І. Нечуй-Левицький); Думали дітки - шуткує батько, але він усе далі й далі од’їжджав, немилосердно б’ючи коня (Г. Хоткевич); Ніхто краще п’яного не зіграє, як Тихін, - чудить добре вміє (К. Гордієнко).
ЗАЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ]за ким, біля (коло) кого, рідко до кого,ПРИПАДА́ТИбіля кого,ЖЕНИХА́ТИСЯз ким, рідко на кого,ЗАГРАВА́ТИдо кого, з ким,ЗАЙМА́ТИкого,ЖАРТУВА́ТИз ким,ФЛІРТУВА́ТИз ким,ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля кого й за ким,ВОЛОЧИ́ТИСЯза ким, розм.,СТРІЛЯ́ТИза ким, розм.,ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ]за ким, розм.,БІ́ГАТИза ким, розм.,ЖИРУВА́ТИза ким, розм.,РОМАНСУВА́ТИз ким, рідко,ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ГОРНУ́ТИСЯдо кого, розм.,ЛИ́ПНУТИдо кого, розм.,ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм.Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); - Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було - за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг,який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, - давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); [Гострохвостий:] Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); - Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); [Павлущенко:] Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).
НАСМІХА́ТИСЯз кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об’єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИрозм., КПИ́ТИСЯрозм. рідше;ВИСМІ́ЮВАТИ, ОСМІ́ЮВАТИрідше,ОБСМІ́ЮВАТИрозм. рідше (кого, що - виставляти кого-, що-небудь у смішному вигляді, викриваючи, критикуючи); ЗУБОСКА́ЛИТИзневажл.,СКА́ЛИТИСЯзневажл., ГИГИ́КАТИрозм., ХИХИ́КАТИ[ХІХІ́КАТИ]розм. (насміхатися, звичайно сміючись, посміхаючись при цьому); ЖАРТУВА́ТИ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ, ПІДСМІХА́ТИСЯ[ПІДСМІ́ХУВАТИСЯрідше], ПОСМІ́ЮВАТИСЯ, ПОСМІХА́ТИСЯрозм. (звичайно без зла, не в дошкульній, не в образливій формі); ІРОНІЗУВА́ТИ (тонко, приховано); ГЛУМИ́ТИСЯ, ЗНУЩА́ТИСЯ (зло, в’їдливо); ЄХИ́ДСТВУВАТИбез додатка, розм. (злісно, в’їдливо іронізувати); ПОТІША́ТИСЯ (насміхатися, розважаючись чиєюсь поведінкою, виглядом і т. ін.). [Ганя:] З нас усі насміхаються. Про нього кажуть "рудий Кіндрат", а про мене - "Кіндратова руда кішка" (О. Корнійчук); Хай сміються з нас, глузують - Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже (М. Рильський); - Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? - кепкує Уляна (М. Стельмах); - І я був би вельми улещений, - кпив далі підпоручик, - коли б ви.. згодились.. стати моїм ад’ютантом (Д. Бедзик); Не впору був твій плач і сміх не впору, То й кпились люди з сліз і сміху твого (І. Франко); Цю особливу прихильність до Соломії помічав не тільки Остап, а всі, і лиш висміювали ідного коротконогого лицаря (М. Коцюбинський); Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звірят, над миром глузував (Л. Боровиковський); - На кутні б розреготалися! Годі вам над чоловіком зубоскалити! - долинуло з іншого боку (П. Кочура); - Тебе, Гнате, постав на перехресті - німці нізащо не підійдуть. - А ти не скалься (Григорій Тютюнник); - Сяде на воза, як опудало, руки розвісить, - гигикав бородань. - Гляньте на цього візника (А. Хижняк); В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи (І. Нечуй-Левицький); З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху підсміювалися (М. Стельмах); Сам посміхається [Данило] з себе: для чого він забігає наперед? (М. Стельмах); Всю дорогу Петрик посміювався: - Ну й лікар! Людей лікує, а коня не може (Ю. Збанацький); - А Марися Іванівна завзялась будь-що переінакшити людську природу, - іронізує Артур Пилипович (О. Гончар); Масло посміховищем зробив її, глумився (А. Хижняк); - Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка - два вершка, - продовжував знущатися Маслюк (І. Багмут); - Бе-ме-ме та й годі! - зареготалася вона, потішаючися із мене, що я нічого ніяк не второпаю (Л. Яновська). - Пор. ви́сміяти.