-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | жалі́тися, жалі́тись |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | жалі́ймося, жалі́ймось |
| 2 особа | жалі́йся, жалі́йсь | жалі́йтеся, жалі́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | жалі́тимуся, жалі́тимусь | жалі́тимемося, жалі́тимемось, жалі́тимемся |
| 2 особа | жалі́тимешся | жалі́тиметеся, жалі́тиметесь |
| 3 особа | жалі́тиметься | жалі́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | жалі́юся, жалі́юсь | жалі́ємося, жалі́ємось, жалі́ємся |
| 2 особа | жалі́єшся | жалі́єтеся, жалі́єтесь |
| 3 особа | жалі́ється | жалі́ються |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| жалі́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | жалі́вся, жалі́всь | жалі́лися, жалі́лись |
| жін. р. | жалі́лася, жалі́лась |
| сер. р. | жалі́лося, жалі́лось |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| жалі́вшись |
Словник синонімів
СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм., НУ́ДИТИ розм., НИ́ТИ розм. (набридливо скаржитися); КВО́ЛИТИСЯ розм., КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ЖА́ЛУВАТИСЯ розм., ЖАЛКУВА́ТИСЯ діал., ПРИСКА́РЖУВАТИ розм. заст., МАРИКУВА́ТИ діал., ПАДКУВА́ТИ діал., ПА́ДЬКАТИ діал., ПА́ДЬКАТИСЯ діал. (скаржитися на біль, утому). - Док.: поска́ржитися, наска́ржитися, поре́мствувати, пожалі́тися, нажалі́тися, зажалі́тися, пожа́луватися, приска́ржити. Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм випало жити (П. Загребельний); Люди почали вже нарікати на голову, що він розганяє вечорниці (І. Нечуй-Левицький); Не ремствувала [Оксана] й на Олексія, дарма що відцурався від неї, що покинув самотню (Л. Яновська); Наталя жалілася йому, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою (С. Васильченко); - Ну, і згляньтеся, людонькове, скільки ті шельми наробили мені шкоди! - бідкався господар (І. Франко); [Килина:] Я розбудила матір і почала з нею сваритись, плакалась на неї, нарікала (М. Коцюбинський); Таке обличчя помучене та посмучене, дарма що вона не прискаржує нічого й сама з ними разом всміхається (Марко Вовчок); Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (І. Франко); [Рипнюк:] Догану записали... І вам догану... [Курінний:] Не скигли. Ще не з такого становища виходили (М. Зарудний); Вже навіть говорити було ні про що - подій не було, а скімлити про одне й те ж - про голод та кару Божу - не вистачало сили й бажання (Ю. Збанацький); - А випито скільки? А поїдено.. А воно ж, мабуть, і ревізія буде! - нудив комірник (Остап Вишня); Плакала ти плакала, нила, сумувала (Я. Щоголів); - Ох, як я наморилася, - кволилася Пріська (Панас Мирний).