-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний жалюгі́дний жалюгі́дна жалюгі́дне жалюгі́дні
родовий жалюгі́дного жалюгі́дної жалюгі́дного жалюгі́дних
давальний жалюгі́дному жалюгі́дній жалюгі́дному жалюгі́дним
знахідний жалюгі́дний, жалюгі́дного жалюгі́дну жалюгі́дне жалюгі́дні, жалюгі́дних
орудний жалюгі́дним жалюгі́дною жалюгі́дним жалюгі́дними
місцевий на/у жалюгі́дному, жалюгі́днім на/у жалюгі́дній на/у жалюгі́дному, жалюгі́днім на/у жалюгі́дних

Словник синонімів

БІ́ДНИЙ (який відзначається бідністю, властивий біднякам), УБО́ГИЙ[ВБО́ГИЙ]підсил.,ЗЛИДЕ́ННИЙпідсил.,МІЗЕ́РНИЙпідсил.,НУЖДЕ́ННИЙпідсил.,ЖАЛЮ́ГІДНИЙпідсил.,ЖЕБРА́ЦЬКИЙпідсил. А зараз я такий сумний, як над пожарищем лелека, в хатині бідній і чужій в снігах закинений далеко (В. Сосюра); Люди довкола горнулися в свій подертий убогий одяг (Л. Смілянський); Параска, ..недовго побідувавши біля розореного злиденного господарства, перейшла до міста (В. Еллан-Блакитний); Старі "балабусти" зібрали з столиків бублики й булки, покриті пилом, увесь свій мізерний крам (М. Коцюбинський); Узір думок, дівоцьких мрій свавілля Я гаптувала шовком огняним І в день свого нужденного весілля Убогу хату розцвітила ним (М. Бажан); Святковий стіл з цілою батареєю різноманітних пляшок мав чудовий вигляд, особливо після жалюгідних столів, за якими щодня обідали орські командири (З. Тулуб); Все.. мало якийсь немов засоромлений, жебрацький вигляд (Леся Українка). - Пор. 2. небага́тий.
БІ́ДНИЙ (обмежений у якому-небудь відношенні), УБО́ГИЙ[ВБО́ГИЙ]підсил.,ЖАЛЮ́ГІДНИЙпідсил.,ЗЛИДЕ́ННИЙпідсил.,МІЗЕ́РНИЙпідсил.,НІКЧЕ́МНИЙпідсил.,НУЖДЕ́ННИЙпідсил.; СКУПИ́Й (недостатній щодо кількості, якості і т. ін.); ХУДИ́Йрідко (про ґрунт, рослинність). Серед шалених прерій і в тундрі, де сивіє бідний мох, Нам світять Гейне, Тютчев, Архілох (М. Рильський); І писака лише переказав.. розмову з художником. Убогим юмором [гумором] заквітчав він проект художника (Ю. Яновський); Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (О. Довженко); Кирило пожалів беззахисного, затурканого хлопця і дав йому двадцять ногат з свого злиденного запасу (А. Хижняк); З’явився генерал Новицький, шеф київських жандармів, людина з мізерною освітою, грубий, жорстокий і тупуватий (І. Драч); Літа минали, старість усе дужче добивали, нікчемний скарб тяжко збивався та помалу, по крихті... (Марко Вовчок); Я тільки тепер побачив село - нужденну купку солом’яних стріх (М. Коцюбинський); Пенсія була досить скупа, посторонні заробітки ще скупіші (І. Франко); Садок хирлявий, шпитальний - сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Г. Хоткевич). - Пор. 1. незначни́й, 2. нікче́мний.
ЖАЛЮГІ́ДНИЙ (непривабливий, непоказний на вигляд), ЗЛИДЕ́ННИЙ, НУЖДЕ́ННИЙ, УБО́ГИЙ, МИ́РШАВИЙ, МІЗЕ́РНИЙ. Бова стояв перед ними зсутулений, змарнілий, жалюгідний (Д. Ткач); Трьох священиків приволокли на майдан. Вони були убогі та нужденні, в полотняних рясах, покрашених соком з бузинових ягід (І. Нечуй-Левицький); Миршава, убога фігурка в подертій кожушині (Г. Хоткевич); За ними На худих мізерних шкапах Їхав гурт комедіантський (Леся Українка).
ЖАЛЮГІ́ДНИЙ (який не викликає до себе поваги, гідний осуду), НІКЧЕ́МНИЙ, МІЗЕ́РНИЙ, ЗЛИДЕ́ННИЙ, УБО́ГИЙ. - Ех, ви, - посміхнувся презирливо Донець. - Героя з себе строїте. Революціонера.. Наївний, і смішний, і жалюгідний романтик!.. (І. Багряний); - Ану, лиш, рицарю мізерний, - Злиденний, витязю нікчемний, Виходь сто лих покуштувать (І. Котляревський); А ви, святиє предотечі, По всьому світу розійшлись, І крихту хліба понесли Царям убогим (Т. Шевченко).