жалоба 2 значень

-1-
іменник жіночого роду
(скарга) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жа́лоба жа́лоби
родовий жа́лоби жа́лоб
давальний жа́лобі жа́лобам
знахідний жа́лобу жа́лоби
орудний жа́лобою жа́лобами
місцевий на/у жа́лобі на/у жа́лобах
кличний жа́лобо* жа́лоби*

Словник синонімів

СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬперев. мн., СТО́ГІНпідсил., ЖА́ЛОБАрозм., ПОГУ́ДКАрозм., ПЕНЯ́заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯпідсил. книжн., заст., ІЄРЕМІА́ДАпідсил. книжн., заст.; НИТТЯ́розм. (набридливі скарги); ЛІТА́НІЯ (скарги, нарікання), ЛІТА́НЯрідше.З особливою скаргою, з трепетом душевним прозвучали в устах Щасного оці слова (Ю. Збанацький); Він зроду не міг терпіти бабських нарікань і сліз (М. Стельмах); Хай кволі старчуки розводять мляві жалі (М. Зеров); Стогін покріпаченого люду не давав Сковороді спокою (П. Тичина); Легейдиха.. тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу ["та куди ж ти від’їжджаєш, та на кого ж ти покидаєш?"] (А. Головко); Тяжко було Галі слухати такі погудки від матері (Панас Мирний); - Значить, ніяких новин на заводі немає, і не згадує мене ніхто? - не слухаючи бабиних ламентацій, знову запитав Кирило Сидоренко (В. Собко); Візьмусь до писання.., хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня зрана до вечора (Леся Українка).
-2-
іменник жіночого роду
(траур)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жа́лоба жа́лоби
родовий жа́лоби жа́лоб
давальний жа́лобі жа́лобам
знахідний жа́лобу жа́лоби
орудний жа́лобою жа́лобами
місцевий на/у жа́лобі на/у жа́лобах
кличний жа́лобо* жа́лоби*

Словник синонімів

СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬперев. мн., СТО́ГІНпідсил., ЖА́ЛОБАрозм., ПОГУ́ДКАрозм., ПЕНЯ́заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯпідсил. книжн., заст., ІЄРЕМІА́ДАпідсил. книжн., заст.; НИТТЯ́розм. (набридливі скарги); ЛІТА́НІЯ (скарги, нарікання), ЛІТА́НЯрідше.З особливою скаргою, з трепетом душевним прозвучали в устах Щасного оці слова (Ю. Збанацький); Він зроду не міг терпіти бабських нарікань і сліз (М. Стельмах); Хай кволі старчуки розводять мляві жалі (М. Зеров); Стогін покріпаченого люду не давав Сковороді спокою (П. Тичина); Легейдиха.. тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу ["та куди ж ти від’їжджаєш, та на кого ж ти покидаєш?"] (А. Головко); Тяжко було Галі слухати такі погудки від матері (Панас Мирний); - Значить, ніяких новин на заводі немає, і не згадує мене ніхто? - не слухаючи бабиних ламентацій, знову запитав Кирило Сидоренко (В. Собко); Візьмусь до писання.., хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня зрана до вечора (Леся Українка).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний жало́ба  
родовий жало́би  
давальний жало́бі  
знахідний жало́бу  
орудний жало́бою  
місцевий на/у жало́бі  
кличний жало́бо*  

Словник синонімів

СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯкнижн.,ЗАЖУ́РАпоет.,СУХО́ТАфольк.,ЖУРБО́ТАрозм.,МІНО́Ррозм.,СМУ́ТАрозм.,ПРИТУ́ГАрозм.,НУДА́розм.,ЖУРдіал.,ЖУРА́діал.,ОСМУ́ТАдіал.,ТУСК[ТУ́СОК]діал.,ТУСКА́діал.;ПРИ́СМУТОК (легкий смуток); ЖАЛО́БА, СКОРБО́ТА, СКОРБуроч. (перев. за померлим). Часом несподівано на Соломію находила журба, находив сум.. Бідна молодиця неначе почувала заздалегідь якесь нещастя (І. Нечуй-Левицький); Чому смуток з тобою поруч Часто ходить у світлі дні? Певне, є в тебе біль і горе, Невідомі зовсім мені (В. Симоненко); Не день, не годину в журбі та печалі Прожив той співець, як в пустині (Леся Українка); Ні, вже не знати спокою! Туга пече, як змія! (М. Рильський); Самі-бо, як сльози, з нудоти тяжкої Ці думи та співи мої ізросли (І. Манжура); - Якась надто сумна ваша музика, дядьку, - вставила Печериця, заслухавшись. - Гарна, але якусь тугу і меланхолію навіває на душу... (П. Козланюк); Лія слухала мовчазна, зовсім притихла, ..зажура ввійшла в її душу і серце (Ю. Смолич); - Кому свято, а мені тільки серцю сухота! (С. Васильченко); - Я думаю, що то так тільки на якийсь час така "меланхолія чи мінор" напали (Леся Українка); Наскільки я зрозумів, він недавно пережив якусь притугу, може - сімейну драму (Н. Тихий); Візьму ж бо я лютню - і в тихій нуді Ударю по струнах в нічній самоті (А. Кримський); Спати не буду, бо маю журу (В. Стефаник); Тимоша взяла осмута (А. Малишко); Не раз находив на нього такий туск, що чорні руки кусав до крові, але терпів (Мирослав Ірчан); Щемлячий тусок погнав його в гори (М. Коцюбинський); Дорошенко з присмутком дивиться.., йому аж трохи шкода стає, що Лукія віддаляється від нього (О. Гончар); Деякий час троянівці їхали в тихій жалобі. Усі думали про те, що жив чоловік і - нема (Григорій Тютюнник); В пізній час важкої ночі, В час злигодньої години, Мати з горя і скорботи Прихилилась до одрини (Я. Щоголів); Йому тільки й залишається посміхнутись крізь скорб і запропонувати недужій бідарських ліків, ліків його батьків, дідів: - Може, тобі водички? (М. Стельмах). - Пор. безнаді́я.
ТРА́УР (глибока туга за померлим; чорний одяг, пов’язка тощо на знак скорботи), ЖАЛОБА, СКОРБОТА. Бути в траурі; І ось догорала хата, і село тупо завмерло в скорботі, мов накрите чорним крепом трауру (Ю. Бедзик); Під тополями у полі, Як панів прогнали, У жалобі побратимів Рідні поховали (М. Шпак).