ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́Крозм., ШТИХдіал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Франко); Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев’яний конус.. Позолочений місяць вінчав його вістря (З. Тулуб); Залізні поручні в загорожі замерехтіли не гострими шпичаками, як колись їх робили, а рівними високими колосками, одлитими з чавуну (В. Кучер); Хто може видертися під самий гостряк дзвіниці (І. Микитенко); Колючий штих; Ламають жала ворожих штиків (М. Рильський).

ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́Крозм.,ЛЕ́ЗВОрідко;ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Шиян); Хтось стрельнув із пістоля, але клинок шаблі в ту ж хвилину опустився йому на голову (П. Панч); Ламаються жала ворожих штиків, Кривавляться крила у їх літаків (М. Рильський); З його [Трохима Івановича] рук випала сокира, увіткнувшись гостряком леза в пофарбовану підлогу (А. Шиян); Якщо на вістрі крихта бруду - Всю зброю пожере іржа (Д. Павличко).