БАЖА́ННЯзвичайно без додатка (любовне, чуттєве прагнення до кого-небудь), ЖАДА́ННЯ, ПОЖАДА́ННЯрідше,ПО́ТЯГ, ПРИ́СТРАСТЬпідсил.,ЖАГА́підсил. поет.;ПО́ХІТЬ, ХІТЬ (до кого і без додатка - грубо-хтивий статевий потяг). І вона [Антоніна] тікала од нього [Івана], залишивши в ньому бажання (М. Коцюбинський); Задля тої ласухи жадання тіла часом були.. дужчими від поривів душі (О. Ільченко); Тут же за столом і дружина його з сестрою, гарненькою восьмикласницею Люсею, об’єктом гарячої пристрасті.. студентка Мандрики (А. Головко); [Маріквіта:] Квітки з гранати, то знак жаги (Леся Українка); Я так мов бачу, Христофоре, Як ти зійшов із корабля, Як під ногами, наче море, Гойдалася чужа земля; Як череваті лицеміри Хвалу пречистій воздали І як дівча червоношкіре Вони із хіті розп’яли (Д. Павличко).

ПРА́ГНЕННЯдо чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГдо чого,ТЯЖІ́ННЯдо чого,ТЯ́ГАдо чого, рідше,ПОРИВА́ННЯдо чого, яке,ЖАДА́ННЯчого, з інфін., ЖАДО́БАдо чого, з інфін., яке,ЖАГА́до чого, чого, з інфін.,ЖАГО́ТАдо чого, чого,СНАГА́до чого,МРІ́Яяка, про що, з інфін.,ГОНИ́ТВАза чим, розм.,АПЕТИ́Тдо чого, розм.,ПРИ́ЯЗНЬдо чого, розм.,СТРЕМЛІ́ННЯдо чого, з інфін., перев. книжн.,ПОБУ́ДЖЕННЯдо чого, з інфін., діал.;ПРИ́СТРАСТЬ, ПОРИ́В, ЛЮБО́В (до чого - сильне, нестримне прагнення); ПРЕТЕ́НЗІЯна що, з інфін. (перев. настійне прагнення відзначитися, виділитися чимось серед інших, домогтися визнання за собою чогось). Ці геніальні люди [О. Пушкін, А. Міцкевич, Т. Шевченко] втілювали в собі основні риси, прагнення й жадання своїх народів (М. Рильський); - Потяг до літератури, до писання у тебе є, пишеш ти непогано. Тож гостри, друже, перо (М. Олійник); Не кинуть нам свого тяжіння до рідних обріїв земних... (М. Терещенко); Кобзарю наш, почуй благання І жить навчи нас так, як ти: Щоб найсвятіші поривання Аж до могили донести (Олена Пчілка); Серце стрепенулось, Змучене до краю; Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (М. Старицький); Хоча Адам чимало побачив світу, але його постійно вражала дика жага до грабежу й наживи (Є. Куртяк); Коли є до чого жагота, то кипить у руках робота (прислів’я); [Петро:] О, Господи, батько! Ні спочинку йому, ні втоми; і старі літа не приборкали його снаги до всякої крутні (Панас Мирний); Бачити в непрозорому середовищі - давня мрія людства (з журналу); В гонитві за грішми Васюта виїжджав надовго до Полтави, Лубен, навіть до Харкова (О. Полторацький); Король Зигмунд був таємний єзуїт, і конгрегація роздмухувала його апетит, щоб підкорити Ватиканові безмежні землі північно-східного царя (З. Тулуб); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов’язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); Буде бажання, буде стремління, і справа піде вперед (Ю. Мушкетик); Ледве встиг зійти з трибуни Романчук, як з тих же бічних дверей вийшов літній, теж акуратно, але без претензії на моду, зодягнений чоловік (М. Олійник). - Пор. 1. бажа́ння, 1. потре́ба.

ПРОХА́ННЯ (ввічливе звертання до когось з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось), ПРО́СЬБАрідше,ЖАДА́ННЯ, ЗА́КЛИК, ЗАПРО́ШЕННЯ (прохання прийти, з’явитися кудись). З хати зразу вилітає вервечка босоногих дітлахів і по снігу мчить до мами з єдиним нехитрим проханням: - Мамо, дайте їсти (М. Стельмах); [Командор:] Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Леся Українка); Вона сама любила Гната, і десь у далекому закуточку серця ворушилась згода на Гнатове жадання (М. Коцюбинський); [Шалімов:] Вона їде до мене... бо вона почула мій заклик, бо вона мене любить... (І. Кочерга); Мартинюк не скористався з запрошення ні Ігоря Пантелійовича, ні доктора Гуля й на нараду не пішов (Л. Дмитерко). - Пор. блага́ння.