-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ескортува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ескорту́ймо |
2 особа | ескорту́й | ескорту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ескортува́тиму | ескортува́тимемо, ескортува́тимем |
2 особа | ескортува́тимеш | ескортува́тимете |
3 особа | ескортува́тиме | ескортува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ескорту́ю | ескорту́ємо, ескорту́єм |
2 особа | ескорту́єш | ескорту́єте |
3 особа | ескорту́є | ескорту́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ескорту́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ескортува́в | ескортува́ли |
жін. р. | ескортува́ла |
сер. р. | ескортува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
ескорто́ваний |
Безособова форма |
ескорто́вано |
Дієприслівник |
ескортува́вши |
Словник синонімів
СУПРОВО́ДЖУВАТИ кого-що (іти, їхати разом з ким-, чим-небудь як супутник, як охоронець чи охорона і т. ін.), СУПРОВО́ДИТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВА́ДИТИ, ОПРОВА́ДЖУВАТИ заст., ОПРОВОДЖА́ТИ заст.; ДОВО́ДИТИ (доставляти до певного місця); ВОДИ́ТИ, ХОДИ́ТИ з ким (по різних місцях, показуючи щось); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (водити на гуляння); ЕСКОРТУВА́ТИ (супроводжувати ескортом і взагалі супроводжувати); КОНВОЮВА́ТИ (охороняючи когось, щось). - Док.: провести́, опрова́дити, опрово́дити, довести́, прогуля́ти. Офіцери, що супроводжували Барклая, відстали (П. Кочура); Надька теж поїхала супроводити хворого до лікарні (О. Гончар); Він таки виконав свою обіцянку й довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Коли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (В. Кучер); Ескортувати високого гостя; В цю ж мить поруч з дівчиною стали два красені-спортсмени з очевидним наміром ескортувати початкуючу лижницю (Я. Гримайло); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб). - Пор. 1. вести́.