УБИ́ВЦЯ[ВБИ́ВЦЯ] (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ[ВБИ́ВЕЦЬ], ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬкнижн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн.,ДУШОГУ́Брозм., ДУШОГУ́БЕЦЬрозм., ЗАРІЗЯ́КА[ЗАРІЗА́КА]розм., ГОРЛОРІ́Зрозм., УБІ́ЙНИК[ВБІ́ЙНИК] заст., ЗАБІЯ́КА заст., ЗАРІ́ЗА діал.; БРАТОВБИ́ВЦЯ, БРАТОВБИ́ВЕЦЬ (брата, однодумця); ДІТОВБИ́ВЦЯ, ДІТОВБИ́ВЕЦЬ, ДІТОГУ́БЕЦЬ (дітей); КАТ (особа, що страчує). - Відпусти підводу. Хай убивцю пішки женуть до повіту (М. Стельмах); Здійснювалось масове знищення населення. Про це відверто і цинічно говорили гітлерівські головорізи (І. Цюпа); Вершиться суд над душогубом злим (М. Рильський); - Ти знаєш - він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (І. Котляревський); Відступає військо ненависне, далі й далі - гуркіт батарей, і відплата невблаганно висне на плечах у вбійників дітей (В. Сосюра); Ти.. волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш (П. Чубинський). - Пор. братовби́вця.