I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́розм., ДІТЛАХИ́розм., ДІТЛАШНЯ́розм., ДИТИНЧА́ТАрозм., ДРІБНО́ТАрозм., ДРІ́Б’ЯЗОКрозм., ДРОБИНА́розм., МІЛКОТА́розм., ДІТИ́СЬКАрозм., МА́ЛЕЧдіал.,БАХУРНЯ́діал.,ДРІБдіал.; НЕБОЖА́ТАпестл. (у зверненні старшого до молодших). Школа стояла на центральній садибі, і діти з Вишеньок навчалися тут. Малечу возив спеціальний автобусик (В. Дарда); Біжить весела дітвора зі школи (Д. Павличко); На стадіоні в парку дітлахи грали в футбол (Є. Гуцало); Пошкутильгав [секретар] до вікна, видивляючись на дітлашню в скверику (В. Большак); Матерів світлішають обличчя, і сіяють очі дитинчат (В. Сосюра); Тільки він ступив на подвір’я, як за ним вискочили діти - вся дрібнота (М. Чабанівський); Дома десь там діти, дріб’язок голодний чекає на неї (Д. Бедзик); - Погляди лишень, моя дробина зовсім голюсінька (І. Франко); Коло Катрі Мелася - третя моя дочка, а там вже пішла мілкота (Марко Вовчок); - Ураган нас мало не потопив... Тріщало все... Матері з дітиськами кричали від жаху (О. Гончар); На вулиці скрізь біля кожної халупки купчилися дорослі і малеч (О. Досвітній); - Кукурудза готова! Гей, до кукурудзи, бахурня! - кличе Стефко (І. Франко); Лишив я вас самих у хаті, дріб такий, без кришки хліба (І. Франко); Веселі небожата! Чи не обридло бігать вам і по горам, і по долам? (Л. Боровиковський). - Пор. 1. дити́на.