-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив діста́тися, діста́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   діста́ньмося, діста́ньмось
2 особа діста́нься діста́ньтеся, діста́ньтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа діста́нуся, діста́нусь діста́немося, діста́немось, діста́немся
2 особа діста́нешся діста́нетеся, діста́нетесь
3 особа діста́неться діста́нуться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. діста́вся, діста́всь діста́лися, діста́лись
жін.р. діста́лася, діста́лась
сер.р. діста́лося, діста́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
діста́вшись

Словник синонімів

ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯрідше;ВИРИВА́ТИСЯ (перев. з замкнутого приміщення, з оточення на фронті тощо); ВИБО́РСУВАТИСЯ, ВИГРІБА́ТИСЯ (перев. з води або з того, чим був укритий, присипаний); ВИКАРА́БКУВАТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯрідко (перев. з чогось грузького); ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ (з чогось густого, заплутаного, захаращеного); ВИРАЧКО́ВУВАТИрозм. (рачки). - Док.: ви́братися, ви́битися, ви́добутися, ви́лізти, ви́крастися, діста́тися, ви́караскатисярозм.ви́рватися, ви́борсатися, ви́грібтися, ви́карабкатися, ви́мкнутися, ви́плутатися, ви́рачкуватирозм.ви́пхатисярозм. рідко."Москвич" їхній, тикаючись між комбайнами та старими сівалками, поволі вибирається на просторе (О. Гончар); Поля й шляхи розкисли й нагадували Костецькому грузький чорнозем українського Лівобережжя, по якому йому доводилося вибиватися з оточення (Л. Первомайський); Приховані населенням поранені червоноармійці по всьому селу групами видобувалися з погребів,.. вилазили з соломи (О. Гончар); [Мартин:] Ти ще можеш, сестро, дістатися на волю (Леся Українка); В’язні не втрачали надії вирватися на свободу (А. Хижняк); Роман плюхнувся й поплив.. Лячно озирнувся, надсильно виборсавшись із чергового запіненого гребеня важкої хвилі (І. Ле); Чумаченко побіг далі, і на схилі висоти.. побачив засипану до пояса людину, що одгрібала себе руками. Нещасному, що так вигрібався, не вистачало повітря (Григорій Тютюнник); Викарабкавшись звідти [з рову], знов пішов [Сергій] у напрямку Гутки.. на людські вигуки (А. Хорунжий); Бідолашна [коняка] намагалася вимкнутися із трясовини (О. Досвітній); Шлюпка.. нарешті виплуталася з-поміж прибережного каміння й вийшла на чисту воду (В. Кучер); Гетьман.. побачив, як вирачковував той [чоловік] із тісного запічка (І. Ле). - Пор. 1. вихо́дити.
ДІСТАВА́ТИСЯкому (переходити в чиєсь користування, ставати чиєюсь власністю), ПОПАДА́ТИ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПОТРАПЛЯ́ТИкому, до кого, ВІДХО́ДИТИвід кого до кого, ДОСТАВА́ТИСЯрозм., ПРИХО́ДИТИрозм.; ПЕРЕХО́ДИТИкому, до кого (ставати власністю іншого); ПОЛИША́ТИСЯ (після когось); ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ (кому,на кого - на чиюсь долю, внаслідок розподілу); КА́ПАТИрозм. (про гроші - час від часу). - Док.: діста́тися, попа́сти, попа́стися, перепа́сти, потра́пити, відійти́, доста́тися, прийти́, перейти́, полиши́тися, припа́сти, упа́сти[впа́сти], прийти́ся, ка́пнути. Тяжко, ох, як тяжко діставались йому десятинки. Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші.., він понадіявся на своє здоров’я, на свої руки (М. Стельмах); Що скупому в руки попало, то все пропало (прислів’я); - Розумна голова, а дурню попалась (прислів’я); Всю громаду оплів [Іван] - зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); Вирішено було.. надати допомогу бідноті Чаплинки, Каланчака та інших сіл, стежачи за тим, щоб допомога ця потрапила кому слід (О. Гончар); Як громада ділила між братами дім старого Кайдаша, до Карпової половини одійшла груша (І. Нечуй-Левицький); Хіба не рівна частина досталася на долю братів? Усе ж пополам паювали (Панас Мирний); Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи щогли і переходячи від дідів до онуків (Ю. Яновський); Полишилася [лавка] йому в спадщині ще по дідові (О. Кобилянська); - Буде [сестра] зацікавлена в тому, щоб чимскоріш позбутися вас з хати і, очевидно, без тієї часточки, що припадає вам у спадок (Ірина Вільде); Кожному упала нарізна дорога, - Смілому багата, смирному убога (Я. Щоголів); Нетерплячі міряли поле, щоб дізнатись, скільки прийдеться на душу (М. Коцюбинський); - Перепадає було там, цідиться сяка-така копійчина за копійчиною, капає було потроху (І. Нечуй-Левицький).
ДІСТА́ТИСЯбезос. (про покарання, гостру критику тощо, часто зі сл. на горіхи, на кислички, на бублики, на гостинці та ін.), ПОПА́СТИ, ПЕРЕПА́СТИрозм., НАГОРІ́ТИрозм., ДОСТА́ТИСЯрозм., ВЛЕТІ́ТИрозм., БУ́ТИтільки мин. або майб. час, розм. - Недок.: дістава́тися, попада́ти, перепада́ти, достава́тися, вліта́ти. Хоч і дісталось йому, Дмитрові, та він відчував правоту критики (О. Маркуш); Хоч не обходиться без того, щоб коли не попало йому од батька, та все ж світ йому веселий (С. Васильченко); Нагоріло тоді онуці й Надії. Перепадало їм і в наступні дні. Лише тактику нападу стара міняла (Я. Баш); Довго кричали [батько].., а після, як вони втихли і заснули, то досталося Хіврі й од матері (Грицько Григоренко); - А вчора кому від батька влетіло за порушення правил безпеки? Погрожував і вуха пообривати (О. Гончар); - Попадись ти оце кому-небудь з такими думками, то й буде тобі на горіхи... (Панас Мирний).
ДОБРА́ТИСЯ[ДІБРА́ТИСЯрідше] (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯрозм., ДОСТА́ТИСЯрозм., ДОПРА́ВИТИСЯрозм., ДОПА́СТИдіал.;ПРОНИ́КНУТИ, ДОСЯГТИ́[ДОСЯГНУ́ТИ]чого, ОСЯГТИ́[ОСЯГНУ́ТИ]що, чого (у важкодоступне або віддалене місце); ДОТЯГТИ́СЯ[ДОТЯГНУ́ТИСЯ], ДОТЯГТИ́[ДОТЯГНУ́ТИ]розм., ДОЛІ́ЗТИрозм., ДОПОВЗТИ́розм., ДОВОЛОКТИ́СЯрозм., ДОВОЛОЧИ́ТИСЯрозм. рідше,ДОП’Я́СТИСЯ[ДОПНУ́ТИСЯ]розм., ДОВАЛИ́ТИСЯрозм., ДОВОЛОКТИ́ НО́ГИрозм., ДОПХА́ТИСЯрозм., ДОЧА́ПАТИрозм., ДОЧВАЛА́ТИрозм.,ДОЧО́ВГАТИрозм. (поволі, насилу); ДОМА́ЦАТИСЯрозм. (наосліп). - Недок.: добира́тися, дістава́тися, добува́тися, прибива́тися, добива́тися, достава́тися, доправля́тися, проника́ти, досяга́ти, осяга́ти, дотяга́тися[дотя́гуватися], дотяга́ти[дотя́гувати], дола́зити, доповза́ти, доволіка́тися, дова́люватися, доволіка́ти но́ги, дома́цуватися. Бредучи по пояс у снігу попід парканом помацки, в темряві, добрались до першого провулка (А. Головко); Я пройшов через колгоспний сад, перебрів коноплянище і дістався лугу (В. Дрозд); Наморений спекою, натомлений безугавним гудінням дротів, врешті добувся я до ріки (Ю. Мушкетик); Він прибився нарешті до цього дивного суходолу, як Робінзон, рокованийна незвичайні пригоди (В. Підмогильний); [Дід:] Насилу добились: б’є, мете, крутить, щоб ти знав (М. Куліш); Не знав [Чіпка], коли й у село прийшов, як і додому достався... (Панас Мирний); - Ми з Лавриком і самі якось доправимося до батька (І. Вирган); Допали криниці, та боржій, сповнивши відра, додому побрались (Марко Вовчок); Спробуємо проникнути в ще глухіші тайгові сопки. Піднімемось у верхів’я Сіхоте-Аліня (О. Довженко); Нарешті ми досягли берегів Пао. Прекрасна бухта, похилий берег (Ю. Яновський); Максим з козаками досягнув берега і зайняв спуск до переправи (Н. Рибак); Орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини (Я. Щоголів); У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися.. і якось дотягтися до Києва, перемагаючи себе (М. Коцюбинський); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо, по-собачому хлебтати (О. Гончар); На превелику силу ми дотягли додому (збірник "Народні оповідання"); Поки долізли додому, то й себе не чули, аж у серце кололо (А. Тесленко); Через превелику силу, мов рачки, доповзла [Ївга] до города (Г. Квітка-Основ’яненко); Поки ми з Городка доволоклися на ніч до Тулиголов, то здавалося, що у нас ноги і всі кістки були попереломлювані (І. Франко); Білозерський лісами та яругами пішки доп’явся до Сокиринець (Ф. Бурлака); - А вже коли козаки допнуться корабля, ніколи йому не втекти (П. Панч); Мені дай зараз за роботу, То я приймуся мусовать, Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (І. Котляревський); А із Криму чоловік Ледве ноги доволік (Т. Шевченко); Вже півні співали вдруге, Як до брами він допхався, Ввесь аж мокрий від натуги (В. Самійленко); - Саме в заметіль вирвався; по коліна у воді, додому насилу дочапав (М. Стельмах); Мокрий як хлющ, я ледве дочвалав крізь водяну запону до хати (Б. Антоненко-Давидович); Дочовгавши аж на світанку до села, пішла [Горленко] зразу ж до Якова Петровича (Є. Кротевич); Хапаючись за палицю, домацалася я якнайшвидшим кроком на двір (О. Кобилянська).
ПОТРАПЛЯ́ТИ (ідучи, рухаючись, виявлятися десь, у якомусь місці, також у пастці, сітці тощо), ПОПАДА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ, ТРАФЛЯ́ТИдіал.,ТРАПЛЯ́ТИдіал.;УТРАПЛЯ́ТИ[ВТРАПЛЯ́ТИ] (перев. туди, куди треба, знаходячи правильний шлях). - Док.: потра́пити, попа́сти, діста́тися, тра́фити, тра́пити, утра́пити[втра́пити]. Прибігши на Поділ, бурсак одразу потрапляв до Житнього базару в розпачливий лемент ляканих бублейниць та жвавих продавщиць сластьонів (Ю. Яновський); По мандрівці Балтійським морем попадає Міцкевич до Берліна (М. Рильський); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою, та все ще якось не міг трафити до свого вуйка (С. Ковалів); Од сестри вона від’їхала давненько, ще коли малою трапила до дитбудинку в Умані (з журналу); Налагодив я візок та й думаю собі: чи ще й втрапимо у той Київ? (О. Стороженко). - Пор. 1. опини́тися.

Словник фразеологізмів

діста́лося пе́рцю з ква́сом кому. Хто-небудь зазнав багато горя, страждань, перебував у скрутному становищі. — Я, Юхим Петрович Басов, на германській був війні. Ну, і звісно, перцю з квасом Там дісталося мені… (В. Бичко).

діста́неться на горі́хи (на кисли́чки, на бу́блики) кому і без додатка. Хто-небудь буде покараний за якусь провину. — Іди сюди, волоцюго..! З тебе все лихо встає. Іди й ти [Василю] за нами. І тобі дістанеться на горіхи,— сказав він (Панас Мирний); Він, замість олії, підлив гасу — переплутав пляшки. Дісталося на горіхи (В. Минко); — Це вірно,— підтримав інший селянин.— Бува Костур повернеться, то дістанеться нам на кислички (Л. Юхвід); Я й мамі не казав за гадюку, бо знав, що мені б досталось [дісталось] би на бублики (І. Нечуй-Левицький).

діста́неться на горі́хи (на кисли́чки, на бу́блики) кому і без додатка. Хто-небудь буде покараний за якусь провину. — Іди сюди, волоцюго..! З тебе все лихо встає. Іди й ти [Василю] за нами. І тобі дістанеться на горіхи,— сказав він (Панас Мирний); Він, замість олії, підлив гасу — переплутав пляшки. Дісталося на горіхи (В. Минко); — Це вірно,— підтримав інший селянин.— Бува Костур повернеться, то дістанеться нам на кислички (Л. Юхвід); Я й мамі не казав за гадюку, бо знав, що мені б досталось [дісталось] би на бублики (І. Нечуй-Левицький).

діста́неться на горі́хи (на кисли́чки, на бу́блики) кому і без додатка. Хто-небудь буде покараний за якусь провину. — Іди сюди, волоцюго..! З тебе все лихо встає. Іди й ти [Василю] за нами. І тобі дістанеться на горіхи,— сказав він (Панас Мирний); Він, замість олії, підлив гасу — переплутав пляшки. Дісталося на горіхи (В. Минко); — Це вірно,— підтримав інший селянин.— Бува Костур повернеться, то дістанеться нам на кислички (Л. Юхвід); Я й мамі не казав за гадюку, бо знав, що мені б досталось [дісталось] би на бублики (І. Нечуй-Левицький).

дістава́тися / діста́тися в ру́ки чиї, кому. Переходити під чию-небудь владу; ставати чиєюсь власністю. 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто [Львів] було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп (І. Крип’якевич).