ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯрідше;ВИРИВА́ТИСЯ (перев. з замкнутого приміщення, з оточення на фронті тощо); ВИБО́РСУВАТИСЯ, ВИГРІБА́ТИСЯ (перев. з води або з того, чим був укритий, присипаний); ВИКАРА́БКУВАТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯрідко (перев. з чогось грузького); ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ (з чогось густого, заплутаного, захаращеного); ВИРАЧКО́ВУВАТИрозм. (рачки). - Док.: ви́братися, ви́битися, ви́добутися, ви́лізти, ви́крастися, діста́тися, ви́караскатисярозм.ви́рватися, ви́борсатися, ви́грібтися, ви́карабкатися, ви́мкнутися, ви́плутатися, ви́рачкуватирозм.ви́пхатисярозм. рідко."Москвич" їхній, тикаючись між комбайнами та старими сівалками, поволі вибирається на просторе (О. Гончар); Поля й шляхи розкисли й нагадували Костецькому грузький чорнозем українського Лівобережжя, по якому йому доводилося вибиватися з оточення (Л. Первомайський); Приховані населенням поранені червоноармійці по всьому селу групами видобувалися з погребів,.. вилазили з соломи (О. Гончар); [Мартин:] Ти ще можеш, сестро, дістатися на волю (Леся Українка); В’язні не втрачали надії вирватися на свободу (А. Хижняк); Роман плюхнувся й поплив.. Лячно озирнувся, надсильно виборсавшись із чергового запіненого гребеня важкої хвилі (І. Ле); Чумаченко побіг далі, і на схилі висоти.. побачив засипану до пояса людину, що одгрібала себе руками. Нещасному, що так вигрібався, не вистачало повітря (Григорій Тютюнник); Викарабкавшись звідти [з рову], знов пішов [Сергій] у напрямку Гутки.. на людські вигуки (А. Хорунжий); Бідолашна [коняка] намагалася вимкнутися із трясовини (О. Досвітній); Шлюпка.. нарешті виплуталася з-поміж прибережного каміння й вийшла на чисту воду (В. Кучер); Гетьман.. побачив, як вирачковував той [чоловік] із тісного запічка (І. Ле). - Пор. 1. вихо́дити.

ДІСТАВА́ТИСЯкому (переходити в чиєсь користування, ставати чиєюсь власністю), ПОПАДА́ТИ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПОТРАПЛЯ́ТИкому, до кого, ВІДХО́ДИТИвід кого до кого, ДОСТАВА́ТИСЯрозм., ПРИХО́ДИТИрозм.; ПЕРЕХО́ДИТИкому, до кого (ставати власністю іншого); ПОЛИША́ТИСЯ (після когось); ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ (кому,на кого - на чиюсь долю, внаслідок розподілу); КА́ПАТИрозм. (про гроші - час від часу). - Док.: діста́тися, попа́сти, попа́стися, перепа́сти, потра́пити, відійти́, доста́тися, прийти́, перейти́, полиши́тися, припа́сти, упа́сти[впа́сти], прийти́ся, ка́пнути. Тяжко, ох, як тяжко діставались йому десятинки. Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші.., він понадіявся на своє здоров’я, на свої руки (М. Стельмах); Що скупому в руки попало, то все пропало (прислів’я); - Розумна голова, а дурню попалась (прислів’я); Всю громаду оплів [Іван] - зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); Вирішено було.. надати допомогу бідноті Чаплинки, Каланчака та інших сіл, стежачи за тим, щоб допомога ця потрапила кому слід (О. Гончар); Як громада ділила між братами дім старого Кайдаша, до Карпової половини одійшла груша (І. Нечуй-Левицький); Хіба не рівна частина досталася на долю братів? Усе ж пополам паювали (Панас Мирний); Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи щогли і переходячи від дідів до онуків (Ю. Яновський); Полишилася [лавка] йому в спадщині ще по дідові (О. Кобилянська); - Буде [сестра] зацікавлена в тому, щоб чимскоріш позбутися вас з хати і, очевидно, без тієї часточки, що припадає вам у спадок (Ірина Вільде); Кожному упала нарізна дорога, - Смілому багата, смирному убога (Я. Щоголів); Нетерплячі міряли поле, щоб дізнатись, скільки прийдеться на душу (М. Коцюбинський); - Перепадає було там, цідиться сяка-така копійчина за копійчиною, капає було потроху (І. Нечуй-Левицький).

ДІСТА́ТИСЯбезос. (про покарання, гостру критику тощо, часто зі сл. на горіхи, на кислички, на бублики, на гостинці та ін.), ПОПА́СТИ, ПЕРЕПА́СТИрозм., НАГОРІ́ТИрозм., ДОСТА́ТИСЯрозм., ВЛЕТІ́ТИрозм., БУ́ТИтільки мин. або майб. час, розм. - Недок.: дістава́тися, попада́ти, перепада́ти, достава́тися, вліта́ти. Хоч і дісталось йому, Дмитрові, та він відчував правоту критики (О. Маркуш); Хоч не обходиться без того, щоб коли не попало йому од батька, та все ж світ йому веселий (С. Васильченко); Нагоріло тоді онуці й Надії. Перепадало їм і в наступні дні. Лише тактику нападу стара міняла (Я. Баш); Довго кричали [батько].., а після, як вони втихли і заснули, то досталося Хіврі й од матері (Грицько Григоренко); - А вчора кому від батька влетіло за порушення правил безпеки? Погрожував і вуха пообривати (О. Гончар); - Попадись ти оце кому-небудь з такими думками, то й буде тобі на горіхи... (Панас Мирний).

ДОБРА́ТИСЯ[ДІБРА́ТИСЯрідше] (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯрозм., ДОСТА́ТИСЯрозм., ДОПРА́ВИТИСЯрозм., ДОПА́СТИдіал.;ПРОНИ́КНУТИ, ДОСЯГТИ́[ДОСЯГНУ́ТИ]чого, ОСЯГТИ́[ОСЯГНУ́ТИ]що, чого (у важкодоступне або віддалене місце); ДОТЯГТИ́СЯ[ДОТЯГНУ́ТИСЯ], ДОТЯГТИ́[ДОТЯГНУ́ТИ]розм., ДОЛІ́ЗТИрозм., ДОПОВЗТИ́розм., ДОВОЛОКТИ́СЯрозм., ДОВОЛОЧИ́ТИСЯрозм. рідше,ДОП’Я́СТИСЯ[ДОПНУ́ТИСЯ]розм., ДОВАЛИ́ТИСЯрозм., ДОВОЛОКТИ́ НО́ГИрозм., ДОПХА́ТИСЯрозм., ДОЧА́ПАТИрозм., ДОЧВАЛА́ТИрозм.,ДОЧО́ВГАТИрозм. (поволі, насилу); ДОМА́ЦАТИСЯрозм. (наосліп). - Недок.: добира́тися, дістава́тися, добува́тися, прибива́тися, добива́тися, достава́тися, доправля́тися, проника́ти, досяга́ти, осяга́ти, дотяга́тися[дотя́гуватися], дотяга́ти[дотя́гувати], дола́зити, доповза́ти, доволіка́тися, дова́люватися, доволіка́ти но́ги, дома́цуватися. Бредучи по пояс у снігу попід парканом помацки, в темряві, добрались до першого провулка (А. Головко); Я пройшов через колгоспний сад, перебрів коноплянище і дістався лугу (В. Дрозд); Наморений спекою, натомлений безугавним гудінням дротів, врешті добувся я до ріки (Ю. Мушкетик); Він прибився нарешті до цього дивного суходолу, як Робінзон, рокованийна незвичайні пригоди (В. Підмогильний); [Дід:] Насилу добились: б’є, мете, крутить, щоб ти знав (М. Куліш); Не знав [Чіпка], коли й у село прийшов, як і додому достався... (Панас Мирний); - Ми з Лавриком і самі якось доправимося до батька (І. Вирган); Допали криниці, та боржій, сповнивши відра, додому побрались (Марко Вовчок); Спробуємо проникнути в ще глухіші тайгові сопки. Піднімемось у верхів’я Сіхоте-Аліня (О. Довженко); Нарешті ми досягли берегів Пао. Прекрасна бухта, похилий берег (Ю. Яновський); Максим з козаками досягнув берега і зайняв спуск до переправи (Н. Рибак); Орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини (Я. Щоголів); У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися.. і якось дотягтися до Києва, перемагаючи себе (М. Коцюбинський); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо, по-собачому хлебтати (О. Гончар); На превелику силу ми дотягли додому (збірник "Народні оповідання"); Поки долізли додому, то й себе не чули, аж у серце кололо (А. Тесленко); Через превелику силу, мов рачки, доповзла [Ївга] до города (Г. Квітка-Основ’яненко); Поки ми з Городка доволоклися на ніч до Тулиголов, то здавалося, що у нас ноги і всі кістки були попереломлювані (І. Франко); Білозерський лісами та яругами пішки доп’явся до Сокиринець (Ф. Бурлака); - А вже коли козаки допнуться корабля, ніколи йому не втекти (П. Панч); Мені дай зараз за роботу, То я приймуся мусовать, Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (І. Котляревський); А із Криму чоловік Ледве ноги доволік (Т. Шевченко); Вже півні співали вдруге, Як до брами він допхався, Ввесь аж мокрий від натуги (В. Самійленко); - Саме в заметіль вирвався; по коліна у воді, додому насилу дочапав (М. Стельмах); Мокрий як хлющ, я ледве дочвалав крізь водяну запону до хати (Б. Антоненко-Давидович); Дочовгавши аж на світанку до села, пішла [Горленко] зразу ж до Якова Петровича (Є. Кротевич); Хапаючись за палицю, домацалася я якнайшвидшим кроком на двір (О. Кобилянська).

ПОТРАПЛЯ́ТИ (ідучи, рухаючись, виявлятися десь, у якомусь місці, також у пастці, сітці тощо), ПОПАДА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ, ТРАФЛЯ́ТИдіал.,ТРАПЛЯ́ТИдіал.;УТРАПЛЯ́ТИ[ВТРАПЛЯ́ТИ] (перев. туди, куди треба, знаходячи правильний шлях). - Док.: потра́пити, попа́сти, діста́тися, тра́фити, тра́пити, утра́пити[втра́пити]. Прибігши на Поділ, бурсак одразу потрапляв до Житнього базару в розпачливий лемент ляканих бублейниць та жвавих продавщиць сластьонів (Ю. Яновський); По мандрівці Балтійським морем попадає Міцкевич до Берліна (М. Рильський); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою, та все ще якось не міг трафити до свого вуйка (С. Ковалів); Од сестри вона від’їхала давненько, ще коли малою трапила до дитбудинку в Умані (з журналу); Налагодив я візок та й думаю собі: чи ще й втрапимо у той Київ? (О. Стороженко). - Пор. 1. опини́тися.