ділитися 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив діли́тися, діли́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ділі́мося, ділі́мось, ділі́мся
2 особа діли́ся, діли́сь ділі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа діли́тимуся, діли́тимусь діли́тимемося, діли́тимемось, діли́тимемся
2 особа діли́тимешся діли́тиметеся, діли́тиметесь
3 особа діли́тиметься діли́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ділю́ся, ділю́сь ді́лимося, ді́лимось, ді́лимся
2 особа ді́лишся ді́литеся, ді́литесь
3 особа ді́литься ді́ляться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ді́лячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. діли́вся, діли́всь діли́лися, діли́лись
жін. р. діли́лася, діли́лась
сер. р. діли́лося, діли́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
діли́вшись

Словник синонімів

I. ЗВІРЯ́ТИщо (не криючись, правдиво розповідати кому-небудь щось потаємне),ПОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИСЯ, ЗВІРЯ́ТИСЯв чому, ДІЛИ́ТИСЯчим, ВИПОВІДА́ТИрозм.,ПОВІДА́ТИрозм.,ПОВІ́ДУВАТИрозм.,ПОВІ́РЮВАТИрідко,ЗВІ́РЮВАТИСЯрідко,УПОВІДА́ТИ[ВПОВІДА́ТИ] рідко,УПОВІ́ДУВАТИ[ВПОВІ́ДУВАТИ]рідко. - Док.: зві́рити, пові́рити, дові́рити, дові́ритися, зві́ритися, поділи́тися, ви́повісти, пові́дати, пові́сти, упові́сти́[впові́сти́]. Йому раптом захотілося, щоб отак усе життя бачити біля себе Наталю, звіряти їй свої найпотайніші думки (В. Собко); Нестір із дружиною перемовляється, повіря свої думи (К. Гордієнко); Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці, і Серьожка багато з чим їй довірявся (А. Головко); Хотілося бути з ним удвох, звірятися йому в своїх мріях, почувати до нього безмежне довір’я (О. Донченко); До Уляни приходили дівчата, приходили й молодиці, і кожна, наче зговорилися, виповідала їй свою тугу за минулим щастям.. (Д. Бедзик); Тільки раз повідала вона свою таємницю Ніні Черкашиній (А. Шиян); Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки, веселі і сумні (Леся Українка).
ПОВІДОМЛЯ́ТИкого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИкому, ВІСТУВА́ТИкому, ПОВІСТУВА́ТИкому, ПОВІДА́ТИ[ПОВІ́ДУВАТИ]кому, ЗВІЩА́ТИрозм.,ЯСИ́ТИзаст., ДОВО́ДИТИкому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИкому, діал., ОСВІДЧА́ТИкому, діал.; ІНФОРМУВА́ТИ, ПОДАВА́ТИкому, ОЗНАЙМЛЯ́ТИрозм., ОЗНАЙМУВА́ТИрозм. (конкретизуючи певні дані); ПРИНО́СИТИщо (перев. про засоби зв’язку, пресу); ОГОЛО́ШУВАТИкому, ПРОГОЛО́ШУВАТИкому, ОПОВІЩА́ТИ, РОЗГОЛО́ШУВАТИсеред кого, ПРОВІЩА́ТИ[ПРОВІ́ЩУВАТИ]кому, БЛАГОВІСТИ́ТИкому, розм., АНОНСУВА́ТИкому, книжн., ВОЗВІЩА́ТИкому, заст. (поширювати серед багатьох людей); ПЕРЕКА́ЗУВАТИкому, ПЕРЕДАВА́ТИкому (перев. за чиїмось дорученням); ДОПОВІДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ, РАПОРТУВА́ТИ, ДОНО́СИТИ, МЕЛЬДУВА́ТИдіал. (кому - перев. офіційно); ДІЛИ́ТИСЯ, ПОДІЛЯ́ТИСЯ (з ким - взаємно, між собою, часто - секретно). - Док.: повідо́мити, завідо́митидіал.звідо́митирідкосповісти́ти, да́ти зна́ти, повісти́ти, пові́дати[пові́сти], звісти́ти, довести́, осві́дчити, поінформува́ти, проінформува́ти, пода́ти, ознайми́ти, принести́, оголоси́ти, проголоси́ти, оповісти́ти, розголоси́ти, провісти́ти, провіщува́тирідковозвісти́ти, переказа́ти, переда́ти, доповісти́, докла́сти, відрапортува́ти, донести́, замельдува́ти, поділи́тися. Листоноша приніс телеграму, в якій її викликали до Києва в клініку відомого професора і повідомляли, що супроводжувати її буде спеціальний медпрацівник (Д. Ткач); Один перед одним гукали робітники, сповіщаючи про нові пропажі (М. Трублаїні); Сподіваюсь, дасте мені знати, коли будете в Києві (Леся Українка); Пастух Сава взивав до зборів: - Я давно вістував, що то за голова в нас... (К. Гордієнко); Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Марко Черемшина); Та що Вам повідати про те, що Ви сами, добродію, гаразд побачите (Панас Мирний); Граючи, він низько схиляв голову до баяна, наче той повідував йому щось інтимне (О. Гуреїв); Які тривожні, які страшні, пекельні хвилі перебував Максим за той час, поки боярин пішов звіщати Бурунду про його намір! (І. Франко); Брате мій рідний! уже хоч бий, тілько панові батьку не яси! (Словник Б. Грінченка); - Щось непевно... Чи не довести сього Катрі? - Та що ж ми їй доводити маємо, коли не знаєм самі гаразд (Марко Вовчок); Тут, у клініці, його інформують про громадське життя швидше й повніше, ніж де (Л. Смілянський); Пес оповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові подає лісові новини (І. Франко); Ознаймляла [Палагна] нарешті, що готові усі дванадцять страв (М. Коцюбинський); Дійшла до нас, до гетьмана, відомість, іж у Полтаві скоївся той гріх... Натомість ми цим писанням ознаймуєм всіх (Л. Костенко); Недобрі вісті приносили газети з Далекого Сходу, з війни (А. Головко); - Що ж це таке? Оголошували, що кілька сот робітників треба, а взяли кількох... (І. Цюпа); Болгарські єпископи проголошують болгарську церкву незалежною від Константинопольського патріарха й обирають свого болгарського патріарха (С. Скляренко); На тих могилах колись в старину стояла козача охорона і від одної могили до другої оповіщала людей, що, мовляв, швед переправився через Дніпро (збірник "Легенди та перекази"); Колись усе по-іншому було, як ми заміж ішли. Колись у церкві розголошували, старостів засилали (В. Кучер); По всіх церквах провіщали про нього [братство], як про порятунок душі від геєни огненної та від підступів нечистого в лукавому образі ксьондзів (З. Тулуб); Провіщуючи зародження періодичної преси в Україні, видавці перших альманахів вибирали для них символічні назви - "Утренняя звезда", "Молодик", "Ластівка" (з наукової літератури); - Благо вам! - Сказав апостол утомлений і оргію благословив. І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро (Т. Шевченко); Як ви світом гарно управляли, В вас законом радощі були. Ви блаженство людям возвіщали, Любі мрії матері землі (П. Куліш); Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Лесь Мартович); - Я передам вашому дільничному лікареві, щоб він до вас зайшов (А. Дімаров); Доповідати мені траплялося не так часто: це була перша доповідь у моєму житті (Ю. Смолич); [Залізничник:] Я ж вам докладаю, - цей вагон потрапив випадково на обмінний пункт (І. Кочерга); Солдати чітко рапортували йому, повертаючись з вартування (І. Ле); Десь у тумані на околицях працювала розвідка. Вона час від часу доносила, що ворога близько нема (О. Десняк); Одні [опришки] смажили на патиках овече м’ясо, інші варили в казанках кулешу, розмовляли про недавні походи, ділились новинами (В. Гжицький); Спогадами своїми Микита не любив поділятися ні з ким (Л. Яновська). - Пор. ознайо́млювати.
РОЗПАДА́ТИСЯ (руйнуватися, поділятися на частини, втрачати цілісність), РОЗВА́ЛЮВАТИСЯ, РОЗСИПА́ТИСЯ, ДІЛИ́ТИСЯ, ПОДІЛЯ́ТИСЯ, РОЗЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); РОЗПОВЗА́ТИСЯ (розриваючись); РОЗСКА́КУВАТИСЯ (розірвавшись, розламавшись); РОЗКЛАДА́ТИСЯ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ (на складові частини, елементи); РОЗЛА́ЗИТИСЯ[РОЗЛІЗА́ТИСЯ], ЛІ́ЗТИ (про одяг, взуття тощо); ПЕРЕПАДА́ТИСЯ (надвоє). - Док.: розпа́стися, розвали́тися, розси́патися, поділи́тися, розділи́тися, розлама́тися, розповзтися, розско́читися, розкла́стися, розщепи́тися, розлі́зтися, перепа́стися. Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається (казка); Раптом лунає катастрофічний стук і шум - розвалюється айсберг (О. Довженко); Тільки щовози виїхали на дорогу, один віз розсипався (І. Нечуй-Левицький); Ділиться на шматки товста крига над водою (Панас Мирний); Колісниця розламувалася на лету, з неї летіло залізо й дерево (П. Загребельний); Найгірше те, що люди, надіючись, що їх скоро обмундирують, брали найветхіший одяг, і тепер він розповзався на осінніх дощах (Григорій Тютюнник); Він зачепив тарілку, і тарілка брязнула об підлогу і розскочилась (І. Нечуй-Левицький); А спека ж така, що часом і олія перегоряє, розкладається (О. Гончар); Азбест - каміння, яке може розщеплюватися на найтонші гнучкі й міцні волокна (з газети); - Мені треба новий комірчик до форми купити, цей вже зовсім розлазиться (В. Собко); Смух у мене дуже добрий, - Лізе без ножа (Я. Щоголів); Учепиться [миша] зубами в залізний прут, - гризь! Не видержав тонкий зубок - перепався надвоє... (Панас Мирний). - Пор. 1. руйнува́тися.

Словник фразеологізмів

діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м хлі́ба] з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться ..— відказав перший усач (Панас Мирний). розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба. — Вони [тесть і теща Нечипора].. усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись (Г. Квітка-Основ’яненко).

діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м хлі́ба] з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться ..— відказав перший усач (Панас Мирний). розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба. — Вони [тесть і теща Нечипора].. усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись (Г. Квітка-Основ’яненко).

діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м хлі́ба] з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться ..— відказав перший усач (Панас Мирний). розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба. — Вони [тесть і теща Нечипора].. усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись (Г. Квітка-Основ’яненко).

діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м хлі́ба] з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться ..— відказав перший усач (Панас Мирний). розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба. — Вони [тесть і теща Нечипора].. усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись (Г. Квітка-Основ’яненко).