-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив діли́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ділі́мо, ділі́м
2 особа діли́ ділі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа діли́тиму діли́тимемо, діли́тимем
2 особа діли́тимеш діли́тимете
3 особа діли́тиме діли́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ділю́ ді́лимо, ді́лим
2 особа ді́лиш ді́лите
3 особа ді́лить ді́лять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ді́лячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. діли́в діли́ли
жін. р. діли́ла
сер. р. діли́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ді́лений
Безособова форма
ді́лено
Дієприслівник
діли́вши

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИщо від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИкого, що,ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИкого, що,РОЗМЕЖО́ВУВАТИщо,РОЗ’Є́ДНУВАТИкого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).
ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ[РОЗДІ́ЛЮВАТИрідше], ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИрозм.,ШМАТУВА́ТИрозм., РОЗШМАТО́ВУВАТИрозм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИрозм.,ПОЛОВИ́НИТИрозм. (на дві частини); РОЗДРІ́БНЮВАТИ, ДРОБИ́ТИ (на дрібні частини); РОЗПОДІЛЯ́ТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПРИДІЛЯ́ТИрозм. (перев. між кимсь, чимсь); КЛАСИФІКУВА́ТИ, ПІДРОЗДІЛЯ́ТИ, ДИФЕРЕНЦІЮВА́ТИ (за групами, категоріями); РОЗМІРЯ́ТИ[РОЗМІ́РЮВАТИ] (міряючи); РОЗМІЧА́ТИ[РОЗМІ́ЧУВАТИ] (ставлячи мітки, позначки); ШАРУВА́ТИ (на окремі шари). - Док.: поділи́ти, розділи́ти, почленува́ти, розчленува́ти, розчлени́ти, розщепи́ти, розітну́ти, розби́ти, розпаюва́ти, розшматува́ти, пошматува́ти, роздвої́ти, переполови́нити, роздрібни́ти, подроби́ти, роздроби́ти, розподіли́ти, розкла́сти, приділи́ти, розкласифікува́ти, підрозділи́ти, розмі́ряти, розмі́тити. - Будемо усе паювати на три частки.. Ділимо все на тебе, на мене й на батька (М. Стельмах); Грошики, як слідує, вірно поділяли: Копу поєдналися батюшці- попові, Другу копу нарівно дякону й дякові (Я. Щоголів); Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ’яненко); Сіла [пані] напротив нього на кріслі і принялась розділювати булки (І. Франко); Колій приготувався членувати тушу (А. Іщук); Глибокі поперечні долини розчленовують Кримські гори на окремі частини (з наукової літератури); Шведські дослідники винайшли прилад, за допомогою якого можна розщепити людську волосину на 5000 волокон (з газети); У місячні ночі срібно-синюватий промінь, наче лезо довгого меча, розтинав навпіл кімнату (Н. Рибак); Командири сиділи в школі і розбивали нове поповнення по сотнях (П. Панч); Кілька колгоспниць шматували ножами великі паляниці (І. Ле); Нема гірше, яктебе розшматують надвоє (Панас Мирний); Уже щуку обскребла і роздвоїла (Словник Б. Грінченка); Шрам переполовинив вподовж йому лоба (М. Іщенко); - Нагорі корнюра воно [масло] розбивається на безліч струменів, які ллються вниз цілою системою сходинок, що уповільнюють спускання й ще більше роздрібнюють ті струмки (Ю. Шовкопляс); А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить (Словник Б. Грінченка); Доля намагається порівну розподілити: одному - талант, іншому - заможніших батьків (В. Дрозд); Коли б, розкладаючи речі, природа Не залишала цих тіл неподільних, то вже більш нічого З решток загиблих речей не могла би вона утворити (переклад М. Зерова); Записавши всіх, шафар кожному приділив роботу (Н. Кобринська); Щоб зорієнтуватися в художніх творах, ми класифікуємо їх за родами, видами і жанрами (з журналу); Висновки експертів можна підрозділити на категоричні.. і вірогідні, або гадані (з журналу); - Хіба вони там не знають, що землю в нас люди вже між собою поділили? - ..Кажуть, що неправильно Цимбал панську землю розміряв (О. Гончар); Бригадир розмітив лист заліза (з газети).
ПЕРЕЖИВА́ТИщо (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИчого, що, ЗНА́ТИщо, ПІЗНАВА́ТИщо, СПІЗНАВА́ТИщо, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВАТИ]що, ЗВІ́ДУВАТИщо, БА́ЧИТИщо, ЗАЖИВА́ТИщо, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯз чим, рідше, ЗНА́ТИСЯз чим, розм., ВИДА́ТИщо, розм., ВИ́ДІТИщо, розм., ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ[ДОЗНАВА́ТИСЯ]чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИщо (разом з ким-небудь). - Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти[взна́ти], зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти[дозна́ти], дізна́тися[дозна́тися], поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали [солдати і трудівники] розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); [Ханенко:] Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); - Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); - Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). - Пор. 1. надиви́тися.
РОЗ’Є́ДНУВАТИ (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з’єднане), РОЗДІЛЯ́ТИ[РОЗДІ́ЛЮВАТИрідко], ПОДІЛЯ́ТИ, ДІЛИ́ТИ, РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ (щось скріплене); РОЗПАРО́ВУВАТИ (пару когось, чогось); РОЗКЛЕ́ПУВАТИ (щось склепане);РОЗПА́ЮВАТИ (щось спаяне);РІЗНИТИ (викликаючи ворожнечу, чвари між кимсь). - Док.: роз’єдна́ти, розділи́ти, поділи́ти, розкріпи́ти, розпарува́ти, розклепа́ти, розпая́ти, порізни́ти. - Громадяни, ваш час вичерпався. Роз’єдную, - почувся байдужий голос телефоністки (В. Собко); Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ’яненко); Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку, поділяючи її надвоє (О. Гончар); - Ми з їм з одного села, з одного кутка, сусіди навіть... Тільки ліса й ділить наші дворища (М. Коцюбинський); Касирші чи не хотілося розпаровувати місця, чи й справді не вірилось, щоб такий славний хлопець прийшов у кіно один (О. Гончар); Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забути своїх, навчало держатися купи (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

діли́ти шку́ру невби́того ведме́дя. Планувати, заздалегідь розподіляючи те, чого ще немає; розпоряджатися чимсь ще не досягнутим. От уже невгамовна людська натура,— навкруги колючий дріт.., кулемети.., а вони споряться між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя (Ю. Яновський). діли́ти зві́ра, яко́го ще не вби́ли. Довго збиралась Русь — кувала зброю, думала, ділила звіра, якого ще не вбили.., нарешті, рушила в похід у Поле, виявилося, що половини князів нема (В. Шевчук).

розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. [Кассандра:] Троянки у неволі — і живі! Обходять кросна, розділяють ложе, дітей годують еллінам на втіху… (Леся Українка); Параска-Роксолана, бач, саме й мріяла про те, щоб розділити свою постіль — не з осоружним Демидом, а з молоденьким сотником, з якого вона мала намір випестувати вправного коханця (О. Ільченко).

розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. [Кассандра:] Троянки у неволі — і живі! Обходять кросна, розділяють ложе, дітей годують еллінам на втіху… (Леся Українка); Параска-Роксолана, бач, саме й мріяла про те, щоб розділити свою постіль — не з осоружним Демидом, а з молоденьким сотником, з якого вона мала намір випестувати вправного коханця (О. Ільченко).

діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський).

2. Жити спільними інтересами, турботами. Одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили! .. а тепер одні — вільні, другі — невільні! (Панас Мирний). діли́ти хліб-сіль попола́м (по́рівну). Павло Тимофійович! Знову прийшлося зустрітися нам, ділити хліб-сіль пополам (І. Гончаренко).

діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський).

2. Жити спільними інтересами, турботами. Одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили! .. а тепер одні — вільні, другі — невільні! (Панас Мирний). діли́ти хліб-сіль попола́м (по́рівну). Павло Тимофійович! Знову прийшлося зустрітися нам, ділити хліб-сіль пополам (І. Гончаренко).

діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський).

2. Жити спільними інтересами, турботами. Одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили! .. а тепер одні — вільні, другі — невільні! (Панас Мирний). діли́ти хліб-сіль попола́м (по́рівну). Павло Тимофійович! Знову прийшлося зустрітися нам, ділити хліб-сіль пополам (І. Гончаренко).

діли́ти шку́ру невби́того ведме́дя. Планувати, заздалегідь розподіляючи те, чого ще немає; розпоряджатися чимсь ще не досягнутим. От уже невгамовна людська натура,— навкруги колючий дріт.., кулемети.., а вони споряться між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя (Ю. Яновський). діли́ти зві́ра, яко́го ще не вби́ли. Довго збиралась Русь — кувала зброю, думала, ділила звіра, якого ще не вбили.., нарешті, рушила в похід у Поле, виявилося, що половини князів нема (В. Шевчук).