ДОЛИ́НА (рівна місцевість між горбами чи горами), ДІЛ, ПОДІ́ЛЛЯрозм., РОЗДО́ЛИНАрозм., РОЗДО́Лдіал.; ПА́ДІЛ, ПРИДОЛИ́НОК (невелика); ТІСНИ́НА (вузька, з крутими схилами, вздовж річки); ПА́ДИНА (невелика, звичайно кругла). Ниви то поволі котились в долину, то підіймались на похилі горби (М. Коцюбинський); Він бачив діл, розкинутий навкруг, Кипучі пущі, тьмяноводий Буг (М. Бажан); Біжи-лийся [струмочок] з Підгір’я на ті любі поділля, Що степами розляглись, Понад морем простяглись (П. Куліш); В широкій роздолині має бути великий став (М. Стельмах); А там нижче розступились скелі, то розпалися на роздолі ніби високими будинками, то полягли довгими рядками (І. Нечуй-Левицький); Вночі з’явився іній на катранах,.. Зібрався в падолах, як сіль у чанах (Д. Павличко); Вогкий туман з Дніпра клубочів у придолинку (В. Дрозд); Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (О. Ільченко); Ільківці - село чималеньке. Присіло в падині (І. Ле). - Пор. низина́.

МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому),ДОМОВИ́НА, ГРІБ[ГРОБ]розм.;Я́МА, ДІЛдіал. (заглиблення в землі для похорону);ПОХОВА́ННЯ (місце похорону); ГРОБО́К, ГРО́БИК (насипаний горбик землі на місце, де поховано померлого); КУРГА́Н (високий насип на місці давнього поховання); ГРОБНИ́ЦЯ, СКЛЕП, КРИ́ПТА, ГРОБОВИ́ЩЕ (спеціальна споруда, де ховають тіло померлого);МАЙДА́Нспец. (стародавнє місце похорону). Так Калинка потрапив до лазарету, а не в братню могилу (А. Дімаров); -. Чи пронизала тебе вража куля на війні? І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Панас Мирний); Опускають в гріб Якима (С. Руданський); Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла; Живого б любила, другу б задушила, А до неживого у яму б лягла (Т. Шевченко); Онтам, в долині, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (М. Коцюбинський); Розкопано сотні стародавніх поховань (з журналу); На цвинтарі задумалася темна церковиця, і Марії чомусь здається, що то стоїть між гробками скорбна черниця (М. Стельмах); Тисячорічні кургани, наче горби довжелезних верблюдів, стріли його на виднокрузі (Н. Рибак); Це було обличчя мерця, подоба якоїсь єгипетської мумії, вийнятої з гробниці (О. Гончар); Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, Молодую Бондарівну гарно поховати (пісня); [Куниця:] При розкопках кожного кургану, при розкритті кожної крипти незмінно фігурує своя "золота чаша" (П. Кочура); Тишею, спокоєм гробовища повіяло від цього тихого кутка (З. Тулуб).

НИЗ (нижня частина предмета); СПІД, ДІЛ, ПІДСПІ́Дрозм. (нижня частина предмета, ближча до землі або якоїсь іншої основи). З низу і майже до верху вікна були замуровані (С. Чорнобривець); Вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралами (М. Коцюбинський); Дівчата обстругували стіни, - які з долу, які з кобилиць угорі (А. Головко). - Пор. 2. дно.

ПІДЛО́ГА (покриття у приміщенні, по якому ходять - перев. дощане, паркетне), ПОМІ́СТрозм.,МІСТдіал.;ДОЛІ́ВКА, ДІЛрідше (перев. земляне покриття, помазане глиною). За дверима почулась важка хода, аж дошки підлоги трошечки вгинались під чиїмись ногами (І. Нечуй-Левицький); В залі розвернулись танці на всі боки, аж поміст ходором ходить (Панас Мирний); Молодицям по світлицям Мости шарувати, Малим дітям пір’я драти І тютюн в’язати (пісня); Під сволоком висить лампа, кидає світло на побілені стіни, свіжопомазану долівку (А. Дімаров); На запорошеному глиняному долу лежали якісь старі речі (М. Трублаїні).