ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯпоет., ДІДІ́ВЩИНАзаст., СТАРОСВІ́ТЩИНАзаст.; СИВИНА́поет., СИВИЗНА́поет. (перев. із сл. віків, століть); ПРАДАВНИНА́, ПРЕ́ДКІВЩИНА, ПРА́ВІК[ПРА́ВІКИ], ПЕРЕДВІ́К, ПЕРВОВІ́Кзаст. (стародавні часи). Давня то давнина, а наче вчора діялось (Марко Вовчок); Над містом променіли золотоголові пам’ятники старовини (О. Досвітній); Поема [М. Бажана] "Данило Галицький".. не відносить нашу увагу в давноминуле, а по суті перекликається з днями великої битви проти фашизму (А. Малишко); Почав я, старий, те давнє згадувати (Марко Вовчок); Дві культурні течії живили творчість Анатолія Петрицького - романтика старожитності і раціоналізм сучасності (з журналу); Режисер віддаляє нас у сиву давність, коли й життя текло помалу, і степ та земля були у нас безлюдні (Ю. Яновський); Відомий звичай стародення: несуть на блюдечках варення (переклад М. Рильського); Свідок слави дідівщини З вітром розмовляє (Т. Шевченко); Так велося у ту старосвітщину, що рада була старша одгетьмана (П. Куліш); Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання (М. Стельмах); Виринають з сивизни століть і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди - Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун і Богдан (О. Довженко); У прадавнину било [тут] хвилями море (з газети); Кажуть, архітектурні форми предківщини полягають у розумному наслідуванні природи (М. Рудь); На холодній стромині повитої в хмари гори.. Льодовик невідомий і грізний лежав із правіку (Л. Первомайський); Втратити ватру на полонині - се така сама трагедія, як і в передвіках утратити вогонь взагалі (Г. Хоткевич); З первовіку не було гір, лише вода... (М. Коцюбинський). - Пор. 1. мину́ле.

СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОКрозм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНАзаст.,ПРА́ДІДІВЩИНАзаст., О́ТЧИНА[ОТЧИ́ЗНА]заст., ВІТЦІ́ВЩИНАдіал. (спадщина від батьків і конкретно - від батька, матері, діда, баби і т. ін.); ПРЕ́ДКІВЩИНА, ПАТРИМО́НІЙкнижн., ПАТРИМО́НІУМкнижн.Коли три сини старійшини Анта ділили між собою спадщину, середульший син Сварг недаремно взяв собі всяку кузнь (С. Скляренко); По смерті батька Макар став повновладним хазяїном хутора і всіх багатств, що перейшли йому в спадок (П. Кочура); [Демко:] Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю (М. Кропивницький); [Золотницький:] Яким згинув... Його батьківщина й материзна тепер у мене, - це більша частина нашого маєтку (Б. Грінченко); Оця десятина землі.. дісталась йому від батька. То була дідизна, прадідизна, може (М. Коцюбинський); Василько схопився з місця: - Не треба, Даниле, не хочу я сам. Будемо разом.. Хай буде наша отчина спільна (А. Хижняк); Кидають отчизну і свою дідизну: свої пасіки й левади (Словник Б. Грінченка).