дідувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | дідува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | діду́ймо | |
| 2 особа | діду́й | діду́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дідува́тиму | дідува́тимемо, дідува́тимем |
| 2 особа | дідува́тимеш | дідува́тимете |
| 3 особа | дідува́тиме | дідува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | діду́ю | діду́ємо, діду́єм |
| 2 особа | діду́єш | діду́єте |
| 3 особа | діду́є | діду́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| діду́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | дідува́в | дідува́ли |
| жін. р. | дідува́ла | |
| сер. р. | дідува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| дідува́вши | ||