дідизний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний діди́зний діди́зна діди́зне діди́зні
родовий діди́зного діди́зної діди́зного діди́зних
давальний діди́зному діди́зній діди́зному діди́зним
знахідний діди́зний, діди́зного діди́зну діди́зне діди́зні, діди́зних
орудний діди́зним діди́зною діди́зним діди́зними
місцевий на/у діди́зному, діди́знім на/у діди́зній на/у діди́зному, діди́знім на/у діди́зних

Словник синонімів

СТАРИ́Й[СТАРпоет., фольк.] (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙрозм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙрозм., ПРЕСТАРИ́Йрозм., ДІДИ́ЗНИЙзаст., ПРЕСТАРІ́ЛИЙ рідше (який дожив до глибокої старості); ВЕ́ТХИЙ, ДРЯ́ХЛИЙ (дуже старий і немічний). У човні сиділо троє: старий сивий рибалка і двоє юнаків (Ю. Смолич); Я жив на хуторі.. Я стар був, немощен (Т. Шевченко); Я попросив у якоїсь похилої вже тітусі гілку бузку (Ю. Мокрієв); Родичі також не були ще надто перестарілі, могли обходитися без нього в хазяйстві (О. Кобилянська); Двірник, - він і тепер працює в їхньому будинку, - перестаркуватий і хворобливий (Л. Первомайський); Любила [Маруся] в ті дні говорити зі статечними ґаздинями, древніми дідами (Г. Хоткевич); Розступилася земля, і з глибокої ями, як з води, вирнув дідизний старець (О. Стороженко); Господар, ветхий дідок, шмигнув у хатину, швидко закривши за собою двері (Григорій Тютюнник).