-1-
іменник середнього роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дівчи́сько дівчи́ська
родовий дівчи́ська дівчи́ськ
давальний дівчи́ськові, дівчи́ську дівчи́ськам
знахідний дівчи́ська дівчи́ськ
орудний дівчи́ськом дівчи́ськами
місцевий на/у дівчи́ську, дівчи́ськові на/у дівчи́ськах
кличний дівчи́сько, дівчи́ську дівчи́ська

Словник синонімів

ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКАрозм.,ДІВУ́ЛЯфам., ДІВА́ХАзневажл.,ДІВЧИ́ЩЕзневажл.,ДІВЧИ́СЬКОперев. зневажл.,ДІВЧИ́НОНЬКАпестл.,ДІВЧА́пестл.,ДІ́ВАзаст., поет., ДІВИ́ЦЯзаст., фольк.,ірон., ЧЕЛЯДИ́НАдіал.;ВІДДА́НИЦЯрозм.,НЕВІ́СТАрозм. (шлюбного віку); ПА́ННА, ПАНЯ́НКА, МАДЕМУАЗЕ́ЛЬзаст. (головним чином з привілейованих кіл суспільства; часто у звертанні до такої особи; також сучасне - перев. жарт., ірон.). Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знова поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич); [Загуба:] Мояхрещениця Галя, мабуть, уже на відданні? [Палажка:] Атож! Дівуля на все село (Я. Мамонтов); - Ти ж розумієш... діваха одна... Ну, я тобі скажу, всякі у мене були, а такої ще не було... (Д. Ткач); Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (М. Стельмах); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина - серце (пісня); Співають діви на Дунаю... До Києва лунає спів (С. Крижанівський); - Побачили ми слід до вашого двору, аж тепер бачимо, що то не куниця, а красна дівиця (М. Грушевський); - Чесна і роботяща челядина. Ще дитина, а на все вважає (О. Маркуш); - Їй-бо, вже дівка [Христина], відданиця. Росту не багато - а краса є (М. Стельмах); Привіз [князь Володимир] собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (П. Загребельний); [Гострохвостий:] Ті всі баришні не варті однієї вашої брови. Ви найкраща панна на всі Кожум’яки (І. Нечуй-Левицький); Тепер Люба - доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (П. Кочура); - Розповідай, - звелів єпископ.-- Самій тільки мадемуазель Кармелі... -- почав був Філіпп (О. Ільченко).
ДІ́ВЧИНКА (дитина жіночої статі), ДІ́ВЧИНАрідше,ДІВЧА́пестл.,ДІВЧА́ТКОпестл.,ДІВЧИ́СЬКОрозм.,ДІВЧУ́Рдіал.Дівчинка.., як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! (Марко Вовчок); Роман сам почав вчити свого сина в своїй маленькій кімнатці. Через рік він почав вчити читати й дівчину (І. Нечуй-Левицький); Він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський); "Весна прийшла! Тепло знайшла!" -- Кричать дівчатка й хлопчики (Л. Глібов); Це було мале прудконоге дівчисько, на яке ніхто з хлопців не звертав уваги (М. Зарудний); - Ще отаким, пам’ятаю, дівчуром з кісочками ходила я з мамою на побачення з татом до тюрми (П. Козланюк).