-1-
іменник жіночого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ді́вчинка ді́вчинки
родовий ді́вчинки ді́вчинок
давальний ді́вчинці ді́вчинкам
знахідний ді́вчинку ді́вчинок
орудний ді́вчинкою ді́вчинками
місцевий на/у ді́вчинці на/у ді́вчинках
кличний ді́вчинко ді́вчинки

Словник синонімів

ДІ́ВЧИНКА (дитина жіночої статі), ДІ́ВЧИНАрідше,ДІВЧА́пестл.,ДІВЧА́ТКОпестл.,ДІВЧИ́СЬКОрозм.,ДІВЧУ́Рдіал.Дівчинка.., як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! (Марко Вовчок); Роман сам почав вчити свого сина в своїй маленькій кімнатці. Через рік він почав вчити читати й дівчину (І. Нечуй-Левицький); Він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський); "Весна прийшла! Тепло знайшла!" -- Кричать дівчатка й хлопчики (Л. Глібов); Це було мале прудконоге дівчисько, на яке ніхто з хлопців не звертав уваги (М. Зарудний); - Ще отаким, пам’ятаю, дівчуром з кісочками ходила я з мамою на побачення з татом до тюрми (П. Козланюк).