-1-
іменник середнього роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дівча́тко дівча́тка
родовий дівча́тка дівча́ток
давальний дівча́ткові, дівча́тку дівча́ткам
знахідний дівча́тко дівча́ток
орудний дівча́тком дівча́тками
місцевий на/у дівча́ткові, дівча́тку на/у дівча́тках
кличний дівча́тку дівча́тка

Словник синонімів

ДІ́ВЧИНКА (дитина жіночої статі), ДІ́ВЧИНАрідше,ДІВЧА́пестл.,ДІВЧА́ТКОпестл.,ДІВЧИ́СЬКОрозм.,ДІВЧУ́Рдіал.Дівчинка.., як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! (Марко Вовчок); Роман сам почав вчити свого сина в своїй маленькій кімнатці. Через рік він почав вчити читати й дівчину (І. Нечуй-Левицький); Він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський); "Весна прийшла! Тепло знайшла!" -- Кричать дівчатка й хлопчики (Л. Глібов); Це було мале прудконоге дівчисько, на яке ніхто з хлопців не звертав уваги (М. Зарудний); - Ще отаким, пам’ятаю, дівчуром з кісочками ходила я з мамою на побачення з татом до тюрми (П. Козланюк).