дівочити 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
(дівувати) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | діво́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | діво́чмо | |
| 2 особа | діво́ч | діво́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | діво́читиму | діво́читимемо, діво́читимем |
| 2 особа | діво́читимеш | діво́читимете |
| 3 особа | діво́читиме | діво́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | діво́чу | діво́чимо, діво́чим |
| 2 особа | діво́чиш | діво́чите |
| 3 особа | діво́чить | діво́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| діво́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | діво́чив | діво́чили |
| жін. р. | діво́чила | |
| сер. р. | діво́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| діво́чивши | ||