-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив діва́тися, діва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   діва́ймося, діва́ймось
2 особа діва́йся, діва́йсь діва́йтеся, діва́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа діва́тимуся, діва́тимусь діва́тимемося, діва́тимемось, діва́тимемся
2 особа діва́тимешся діва́тиметеся, діва́тиметесь
3 особа діва́тиметься діва́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа діва́юся, діва́юсь діва́ємося, діва́ємось, діва́ємся
2 особа діва́єшся діва́єтеся, діва́єтесь
3 особа діва́ється діва́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
діва́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. діва́вся, діва́всь діва́лися, діва́лись
жін. р. діва́лася, діва́лась
сер. р. діва́лося, діва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
діва́вшись

Словник синонімів

ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності),ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯрозм.,ЧЕ́ЗНУТИрозм.,ЗБУВА́ТИзаст.; ВИВО́ДИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ (поступово); ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, ВИПАРО́ВУВАТИСЯ, РОЗЧИНЯ́ТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, ТА́НУТИ, ВИГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ[ВГАСА́ТИ], УГАВА́ТИ[ВГАВА́ТИ], ПЕРЕГОРЯ́ТИ[ПЕРЕГОРА́ТИрідко] (про почуття, мрії, сподівання, думки тощо - поступово, непомітно); ВІДМИРА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про абстрактні поняття); ВІДПАДА́ТИ (про бажання, потребу в чомусь і т. ін.);ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ[ВТІКА́ТИ], ВІДЛІТА́ТИ, ЗСЛИЗА́ТИрозм. (швидко); ГУБИ́ТИСЯ, ЗАГУ́БЛЮВАТИСЯ (поступово роблячись непомітним); ПОРИНА́ТИ (ховаючись у масі чого-небудь). - Док.: зни́кнути, зни́ктирозм.ще́знути, пропа́сти, ді́тися, поді́тися, зги́нути, поги́нути, поги́бнути, заподі́тися, збу́ти, ви́вестися, звести́ся, ви́вітритися, ви́вітріти, ви́паруватися, розчини́тися, розта́нути, розта́ти, ви́гаснути, уга́снути[вга́снути], перегорі́ти, відме́рти, віджи́ти, відійти́, відпа́сти, утекти́[втекти́], відлеті́ти, відли́нутипоет.зсли́зну́ти[сли́знути], зсли́зти[сли́зти], згуби́тися, загуби́тися, пори́ну́ти. Сумні почування починають помаленьку зникать у моїй душі, неначе їх кудись зносив тихий вітер (І. Нечуй-Левицький); Дикі пристрасті щезали з душі, а натомістьрозливалася в ній така певність і ясність, немов оцей щасливий стан був вічний (І. Франко); Машини із вимкнутими фарами рушили й за хвилину пропали в степовій імлі (О. Сизоненко); Все йде, все минає - і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); Довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (І. Франко); І зітхає [хвиля], і втихає, рине в море величезне й чезне... (Леся Українка); Що нагаєчка, що дротяночка Із колочка не збуває (П. Чубинський); За час окупації цілком вивелися такі речі, як черевики.., не кажучи вже про чоботи (Ю. Яновський); - Тепер звелося чумацтво, одні пісні зосталися (М. Стельмах); Всі важкі думки Ніни вже вивітрилися, навіть згадки не лишилось про розмову (О. Копиленко); Коли прийшла весна, тепло, зелена радість, - ці мрії розтопились, випарувались як без сліду (С. Васильченко); Чув [Йон], що в його серці тане завзятість, поступаючись місцем згоді зі своєю долею... (М. Коцюбиський); Він був, здавалося, у відчаї. Та надія не вгасала в ньому (О. Довженко); Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєш, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Марко Вовчок); Здавалося, в ньому відмер, зник і забувся навіть натяк на природний інстинкт самоохорони (В. Козаченко); Він так на неї дивився, що їй ув очах темніло, пам’ять відходила (Марко Черемшина); Одпала охота й додому їхати (Панас Мирний); Блідніть, зорі зелені, ховайся, місяцю ясний, тікай, нічний тумане! (О. Донченко); Одлетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків (І. Микитенко); Сумні думки одлинули (С. Васильченко); Саня осміхнулась. Дві ямочки на щоках наче засміялись і знов в одну мить зслизли (І. Нечуй-Левицький); Вилася [стежка] вгору та вгору, попід ліс, височенною кручею понад виром Стрию, а там.. губилася в темнім смерековім борі (І. Франко); Стежка поринала в темній гущавині вільшини та ліщини (І. Франко).

Словник фразеологізмів

де (куди́) діва́тися / ді́тися (поді́тися), зі сл. не зна́ти. Чим зайнятися, щоб уникнути нудьги, апатії, почуття самотності і т. ін. Розійшлась моя фантазія до того, що не знав куди діватися, особливо вечорами, просто не міг сидіти дома і виходив на вулицю (В. Винниченко); Максим не знав де подітися, що з собою робити в такім клопоті (В. Стефаник); Першу зиму Олені було так тяжко і так сумно, що вона не знала, куди подітися (Григорій Тютюнник).

де (куди́) діва́тися / ді́тися (поді́тися), зі сл. не зна́ти. Чим зайнятися, щоб уникнути нудьги, апатії, почуття самотності і т. ін. Розійшлась моя фантазія до того, що не знав куди діватися, особливо вечорами, просто не міг сидіти дома і виходив на вулицю (В. Винниченко); Максим не знав де подітися, що з собою робити в такім клопоті (В. Стефаник); Першу зиму Олені було так тяжко і так сумно, що вона не знала, куди подітися (Григорій Тютюнник).

ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися. 1. Немає іншого виходу; не можна інакше. — Він [Гальванеску] має робити вам операцію? — .. Дійсно, маленьку операцію… Однаково ж більше нікуди діватися (Ю. Смолич); Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись (Л. Глібов). Найшли [сестри] зілля, накопали І стали варити. Заплакали, заридали… А нема де дітись, Треба варить (Т. Шевченко).

2. Треба сказати, визнати правду, істинно так. — Нікуди діватись, випиваю, бо як тебе частують, то треба ж не по-песьки, по-чеськи (Марко Вовчок); — Що ж будем діяти: злякавсь, нігде дітись. Ніколи тепер переполох виливати (Г. Квітка-Основ’яненко).

ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися. 1. Немає іншого виходу; не можна інакше. — Він [Гальванеску] має робити вам операцію? — .. Дійсно, маленьку операцію… Однаково ж більше нікуди діватися (Ю. Смолич); Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись (Л. Глібов). Найшли [сестри] зілля, накопали І стали варити. Заплакали, заридали… А нема де дітись, Треба варить (Т. Шевченко).

2. Треба сказати, визнати правду, істинно так. — Нікуди діватись, випиваю, бо як тебе частують, то треба ж не по-песьки, по-чеськи (Марко Вовчок); — Що ж будем діяти: злякавсь, нігде дітись. Ніколи тепер переполох виливати (Г. Квітка-Основ’яненко).

ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися. 1. Немає іншого виходу; не можна інакше. — Він [Гальванеску] має робити вам операцію? — .. Дійсно, маленьку операцію… Однаково ж більше нікуди діватися (Ю. Смолич); Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись (Л. Глібов). Найшли [сестри] зілля, накопали І стали варити. Заплакали, заридали… А нема де дітись, Треба варить (Т. Шевченко).

2. Треба сказати, визнати правду, істинно так. — Нікуди діватись, випиваю, бо як тебе частують, то треба ж не по-песьки, по-чеськи (Марко Вовчок); — Що ж будем діяти: злякавсь, нігде дітись. Ніколи тепер переполох виливати (Г. Квітка-Основ’яненко).