ВИВІ́ДУВАТИ (розпитуючи когось, оглядаючи щось, узнавати що-небудь таємне, приховане), РОЗВІ́ДУВАТИ, ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ВИПИ́ТУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ДОВІ́ДУВАТИСЯ, ДІЗНАВА́ТИСЯ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИрідше,ВИШПИГО́ВУВАТИрідше,ДОСКІ́ПУВАТИСЯрозм., ВИНЮ́ХУВАТИрозм., ПРОНЮ́ХУВАТИрозм., РОЗНЮ́ХУВАТИрозм., ДОБИРА́ТИСЯдо чого, розм.,ДІЗНАВА́ТИрозм. рідко,ВИВІ́ДУВАТИСЯдіал.;ПРОМА́ЦУВАТИрозм., ПРОЩУ́ПУВАТИрозм. рідко (розпитуючи, спостерігаючи з метою виявлення). - Док.: ви́відати, розві́дати, ви́стежити, ви́питати, допита́тися, дові́датися, дізна́тися, дошука́тися, прові́дати, ви́шпигувати, доскі́патися, ви́нюхати, проню́хати, розню́хати, добра́тися[дібра́тися], дізна́ти, прома́цати, прощу́пати. На селах часто шарили жандарми, все вивідували, все випитували та хапали комуністів (С. Чорнобривець); На другий день пішла [Пріська] розвідувати - хто приїхав (Панас Мирний); Межи козаками нудився [Анатоль], чогось шукав, вистежував (Я. Качура); - Чи не ви ж ото випитуєте його щоденно про мої досліди? (Ю. Яновський); Чимало часу минуло, поки вона допиталась від панночки, що трапилось (Леся Українка); Від людей він довідувався про все, що з нами (Л. Смілянський); Дізнаються воріженьки Про щире кохання, Піде слава (Я. Щоголів); Морочили [бурсаки] голову, дошукуючись - де ж справді взялася на селі ця таємнича Оксана (С. Васильченко); [Сидір:] Та чи ви знаєте, що Параска провідала якось, що ви сватаєтесь (І. Карпенко-Карий); Ординарець.. став доскіпуватися, яка в них така важлива справа до хана і чим вони доведуть, що справжні посли (П. Загребельний); Шморгайлик відразу кинувся винюхувати, які ж подарунки мають посли для хана Батия, але встиг довідатися лише про дві надзвичайно коштовні книги (П. Загребельний); Вони [гестапівці] пронюхали, що ватажок дошкульного загону походить саме з цього села (Я. Баш); Він відчував особисту провину: бач, усе розвідав, усе рознюхав, а про замок і забув (А. Дімаров); Нерч мусив розуміти його, добратися до того, що лежало між словами, що не договорювалося... (Н. Рибак); Стражничиха доводила їм, що то чоловіка задля того поставлено, щоб, поміж людьми вештаючись, їх думки вивідував та всякі лиходійні заміри дізнавав (Панас Мирний); Він про все турбувався, про все вивідувався (І. Франко); - Може, ти, Платоне, бригадиром став би? - промацує Коляда (М. Зарудний); Таємні агенти гестапо розбрелися по селах.. прощупувати бодай який-небудь слід до таємничого Тараса (Д. Бедзик). - Пор. випи́тувати.

ДОБРА́ТИСЯ[ДІБРА́ТИСЯрідше] (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯрозм., ДОСТА́ТИСЯрозм., ДОПРА́ВИТИСЯрозм., ДОПА́СТИдіал.;ПРОНИ́КНУТИ, ДОСЯГТИ́[ДОСЯГНУ́ТИ]чого, ОСЯГТИ́[ОСЯГНУ́ТИ]що, чого (у важкодоступне або віддалене місце); ДОТЯГТИ́СЯ[ДОТЯГНУ́ТИСЯ], ДОТЯГТИ́[ДОТЯГНУ́ТИ]розм., ДОЛІ́ЗТИрозм., ДОПОВЗТИ́розм., ДОВОЛОКТИ́СЯрозм., ДОВОЛОЧИ́ТИСЯрозм. рідше,ДОП’Я́СТИСЯ[ДОПНУ́ТИСЯ]розм., ДОВАЛИ́ТИСЯрозм., ДОВОЛОКТИ́ НО́ГИрозм., ДОПХА́ТИСЯрозм., ДОЧА́ПАТИрозм., ДОЧВАЛА́ТИрозм.,ДОЧО́ВГАТИрозм. (поволі, насилу); ДОМА́ЦАТИСЯрозм. (наосліп). - Недок.: добира́тися, дістава́тися, добува́тися, прибива́тися, добива́тися, достава́тися, доправля́тися, проника́ти, досяга́ти, осяга́ти, дотяга́тися[дотя́гуватися], дотяга́ти[дотя́гувати], дола́зити, доповза́ти, доволіка́тися, дова́люватися, доволіка́ти но́ги, дома́цуватися. Бредучи по пояс у снігу попід парканом помацки, в темряві, добрались до першого провулка (А. Головко); Я пройшов через колгоспний сад, перебрів коноплянище і дістався лугу (В. Дрозд); Наморений спекою, натомлений безугавним гудінням дротів, врешті добувся я до ріки (Ю. Мушкетик); Він прибився нарешті до цього дивного суходолу, як Робінзон, рокованийна незвичайні пригоди (В. Підмогильний); [Дід:] Насилу добились: б’є, мете, крутить, щоб ти знав (М. Куліш); Не знав [Чіпка], коли й у село прийшов, як і додому достався... (Панас Мирний); - Ми з Лавриком і самі якось доправимося до батька (І. Вирган); Допали криниці, та боржій, сповнивши відра, додому побрались (Марко Вовчок); Спробуємо проникнути в ще глухіші тайгові сопки. Піднімемось у верхів’я Сіхоте-Аліня (О. Довженко); Нарешті ми досягли берегів Пао. Прекрасна бухта, похилий берег (Ю. Яновський); Максим з козаками досягнув берега і зайняв спуск до переправи (Н. Рибак); Орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини (Я. Щоголів); У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися.. і якось дотягтися до Києва, перемагаючи себе (М. Коцюбинський); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо, по-собачому хлебтати (О. Гончар); На превелику силу ми дотягли додому (збірник "Народні оповідання"); Поки долізли додому, то й себе не чули, аж у серце кололо (А. Тесленко); Через превелику силу, мов рачки, доповзла [Ївга] до города (Г. Квітка-Основ’яненко); Поки ми з Городка доволоклися на ніч до Тулиголов, то здавалося, що у нас ноги і всі кістки були попереломлювані (І. Франко); Білозерський лісами та яругами пішки доп’явся до Сокиринець (Ф. Бурлака); - А вже коли козаки допнуться корабля, ніколи йому не втекти (П. Панч); Мені дай зараз за роботу, То я приймуся мусовать, Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (І. Котляревський); А із Криму чоловік Ледве ноги доволік (Т. Шевченко); Вже півні співали вдруге, Як до брами він допхався, Ввесь аж мокрий від натуги (В. Самійленко); - Саме в заметіль вирвався; по коліна у воді, додому насилу дочапав (М. Стельмах); Мокрий як хлющ, я ледве дочвалав крізь водяну запону до хати (Б. Антоненко-Давидович); Дочовгавши аж на світанку до села, пішла [Горленко] зразу ж до Якова Петровича (Є. Кротевич); Хапаючись за палицю, домацалася я якнайшвидшим кроком на двір (О. Кобилянська).

I. ПРИБУ́ТИ (прийти, приїхати тощо кудись, до когось, з якоїсь нагоди, для виконання чогось і т. ін.), ДОБРА́ТИСЯ[ДІБРА́ТИСЯрідко], ПРИВІ́ЯТИСЯрозм., ПРИМАНДРУВА́ТИрозм., ПРИЧИМЧИКУВА́ТИрозм., ПРИБИ́ТИСЯрозм., ПРИТАСКА́ТИСЯрозм., ПРИЧВАЛА́ТИфам., ПРИСУ́НУТИфам., ПРИПЕ́РТИ фам., ПРИПЕ́РТИСЯфам., ПРИТАРАБА́НИТИСЯфам., ПРИТИ́РИТИСЯфам., ПРИТО́ПАТИфам.,ПРИСУРГА́НИТИСЯфам., ПРИЛИ́НУТИпоет., ЗГОЛОСИ́ТИСЯдіал.; ПРИПХА́ТИСЯрозм., ПРИТЕЛЮ́ЩИТИСЯфам., ПРИТИ́СНУТИСЯзневажл. (недоречно або невчасно); УСТИ́ГНУТИ[ВСТИ́ГНУТИ], УСТИ́ГТИ[ВСТИ́ГТИ], ПІДОСПІ́ТИ, ПРИСПІ́НУТИ[ПРИСПІ́ТИ]розм., НАСПІ́НУТИ[НАСПІ́ТИ]розм., НАСТИ́ГНУТИ[НАСТИ́ГТИ]розм. (вчасно); ПРИСКО́ЧИТИрозм., ПРИСКАКА́ТИрозм., ПРИМЧА́ТИрозм., ПРИМЧА́ТИСЯрозм. рідше, ПРИНЕСТИ́СЯрозм.,ПРИЛЕТІ́ТИрозм. (швидко, зненацька); ПРИТЕЛІПА́ТИСЯрозм., ПРИПЛЕ́НТАТИрозм., ПРИПЛЕ́НТАТИСЯрозм., ПРИПЛЕСТИ́СЯрозм., ПРИВОЛОКТИ́СЯ[ПРИВОЛІКТИ́СЯ]розм., ПРИВОЛОЧИ́ТИСЯрозм., ПРИТЯГНУ́ТИСЯ[ПРИТЯГТИ́СЯ]розм., ПРИЧАЛА́ПАТИрозм., ПРИЧА́ПАТИрозм., ПРИЧО́ВГАТИрозм., ПРИШКАНДИБА́ТИрозм., ПРИШКУТИЛЬГА́ТИрозм., ПРИДИ́БАТИрозм., ПРИПОВЗТИ́розм. (перев. повільно, з труднощами). - Недок.: прибува́ти, добира́тися, прита́скуватися, притараба́нюватися, устига́ти[встига́ти], приспіва́ти, наспіва́ти, настига́ти, прино́ситися, приліта́ти, приповза́ти. Микола спитав Андрія, чи ніхто не бачив його, як він прибув, чи нічого такого підозрілого? (І. Багряний); - Узяли, та й одсудили мою землю Бог його знає й кому.. На те, мабуть, щоб перевів її на гроші та й повіявся туди, звідкіля й привіявся... (Панас Мирний); Як примандрували до зеленого гаю: "Отут, дівчино, я дороги не знаю" (пісня); - А ти відкіля се причимчикувала?.. Де взялася, питаю! - грізно гукнув Грицько (Панас Мирний); Цієї ночі до рідного порога прибився син Савка, про якого вже кілька місяців не було ні слуху, ні духу (Ю. Мокрієв); - Ось і приїхала! Притаскалася! Чого мене принесло сюди! (Л. Яновська); Кость Гордієнко причвалав до редакції на третій день (Т. Масенко); Того ж дня до школи присунув інший відвідувач (В. Речмедін); Не міг одійти від кону й пан Пампушка-Купа-Стародупський, що з гайдуками припер сюди припиняти виставу (О. Ільченко); - В залу приперся заросянський попище та ще й з сином (І. Нечуй-Левицький); - Ну, тепер тобі й не треба йти до столяра: сам притарабанився до тебе (М. Стельмах); [Ганна:] Ще й старий сюди притириться (І. Карпенко-Карий); [Федя:] Новенькі притопали (Я. Баш); - Чи не прокляті тобі відьми!Й присурганились, неначе їм зумисне хто дав знати за наш бал (І. Нечуй-Левицький); [Одарка:] Де ж це ти взявся? Звідки прилинув до своєї милої? (М. Кропивницький); - Чи заходив сюди Север?Я йому казав, щоб зголосився між четвертою й шостою... (Ірина Вільде); - А ваше обмундирування у нас тут пропало.. І ось через таку дурницю до нас обов’язково припхається ревізор (переклад С. Масляка); - Хватило ж у Гервасія совісті - і до хати прителющився (М. Стельмах); [Ганна:] Чого ти притисся сюди? Перебив мені лаятися (І. Карпенко-Карий); Треба було поспішати, щоб устигнути ще й на весілля Костомарова (О. Іваненко); Він борсався в воді, поки йому на допомогу не підоспів чоботар (С. Добровольський); Татар приспіло небагато, але від того шарварку здавалося, що їх там незліченна сила... (О. Ільченко); Доки наспіла допомога, пароплав переможно різав запінені вали (Мирослав Ірчан); За піднесену грізну ногу німця благально вчепилася Любина мати, що миттю настигла рятувати дочку (І. Ле); Сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (І. Муратов); Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Л. Юхвід); Як тільки зарум’янилась [черешня] .., так директор радгоспу одразу й примчавсь до спецшколи: - Помагайте, виручайте! .. (О. Гончар); - Чи не на крилах, бува, принеслись, Настасе Парамоновичу? (Я. Баш); Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський (Панас Мирний); [Копистка:] Бувало й нап’єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму... (М. Куліш); - Чого він придибав?Нема в його хати, Ні сестри, ні брата, нікого нема. Чого ж він приплентав? (Т. Шевченко); Зліз [дід] із печі і, спираючись на два ціпки, приплентався на свято (О. Донченко); Коли Гнат приплівся додому, було вже темно (К. Гордієнко); Пізно вночі притягсь він додому і п’яно реготався та верзякав (П. Тичина); - Він, як сова,.. при нашому світлі нічого не бачить: із своїм причалапав (О. Гончар); Причапали старі баби, охаючи (Марко Вовчок); Берег біля купальні залюднений. Жінки, дівчата, чоловіки і дехто з старих бабів сюди причовгав (А. Шиян); Насилу оце пришкандибав до вас, - слизько дуже йти (Словник Б. Грінченка); Мусив Ілько присісти з болю на місці.. Так потім і пришкутильгав до товариства без нічого... (П. Козланюк); Пізно приповз бродник. Мстислав і виду не подав, що чекає його з нетерпінням (А. Хижняк). - Пор. 1. з’яви́тися, 1. прихо́дити.

ПРОНИКА́ТИкуди (про світло, запахи, звуки, повітря, рідину тощо - крізь отвори, щілини, негусту речовину потрапляти назовні або всередину чогось), ПРОХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСОТУВАТИСЯ, ЦІДИ́ТИСЯ, ПРОЦІ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОСЯКА́ТИ, ПРОБИРА́ТИСЯрозм., ДОБИРА́ТИСЯрозм., ПРОМИКА́ТИСЯ[ПРОМИ́КУВАТИСЯ]розм., ПРОЛА́ЗИТИрозм.,ПРОЛІЗАТИрозм.,ПРОКРАДА́ТИСЯрозм., ПРОЛИ́ЗУВАТИСЯдіал.; ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ, ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ] (перев. раптово, сильним струменем); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОРІ́ЗУВАТИ[ПРОРІЗА́ТИ]що, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ[ПРОРІЗА́ТИСЯ], ВРІ́ЗУВАТИСЯ[ВРІЗА́ТИСЯ], УРІ́ЗУВАТИСЯ[УРІЗА́ТИСЯ], ПРОСІВА́ТИСЯ, ПРОСІ́ЮВАТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИкрізь що, ПРОЙМА́ТИщо, ПРОТИНА́ТИщо (про світлові промені); ВХО́ДИТИ[ВВІХО́ДИТИ][УХО́ДИТИ][УВІХО́ДИТИ] (всередину чогось). - Док.: прони́кнути[прони́кти], пройти́, проби́тися, просочи́тися, просотатися[просотитисярідше], проціди́тися, прося́кнути[прося́кти], пробра́тися, добра́тися[дібра́тися], промкну́тися, пролі́зти, прокра́стися, прорва́тися, продра́тися[проде́ртися], вде́ртися[уде́ртися], прониза́ти, прорі́зати, прорі́затися, врі́затися[урізатися], просі́ятися, прозирну́ти, пройня́ти, протну́ти[протя́ти], ввійти́[увійти́]. Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Звуки проходять крізь стіни, і засуви хатні не можуть Їх зупинити (переклад М. Зерова); Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе (О. Олесь); З краників непомітними щілинами просочувалася пара (С. Чорнобривець); Короткий зимовий день тьмянів і просотувався надвечірньою синявою (С. Голованівський); Крізь щілини в дверях у хлів цідилося жовте світло (Ю. Мушкетик); Обоє курили. Дим сотався кільцями, проціджуючись у відчинене вікно (Є. Гуцало); Проміння сонця, майже поземне, просякло крізь густе мереживо листя (В. Собко); Мороз пробирався під одежу до тіла (В. Кучер); Дим з печів йде через вивід на горище й промикується через драниці (І. Нечуй-Левицький); Мороз розбивав стіни й пролазив у хату (Г. Епік); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада); Стіжки збіжжя й сіна виглядали мов купи розжареного вугля, а з їх середини де-де пролизувалися біляві огневі пасма (І. Франко); Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долині проривався світ пучками, .. пронизував кожний верх дерева (І. Нечуй-Левицький); Спалахи пострілів продиралися крізь дим і водяні смерчі (Ю. Мушкетик); З вулиці у двері Вдирається весняний вітерець (В. Мисик); Сонце прорізувало чорну тінь густого лісу (Панас Мирний); Вже споночіло. Кілька ліхтарів слабеньким світлом прорізали темряву (Є. Гуцало); В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору (Леся Українка); Крізь щільне запинало хмар прорізався світляний меч променя (І. Волошин); У тишу високими металевими нотами врізається музика (В. Собко); Над колонами має бути різнокольорове скло, крізь яке просіватиметься сонячне проміння (Л. Смілянський); Сонце в місті прозира, - лискотить сосни кора... (П. Тичина); Не пройме сонце лип густих, Озерні плеса спокоєм налито (М. Шеремет); Мов якісь пожари в небі й на землі, Протинають хмари блискавок шаблі (В. Сосюра); Бліде зимове світло входило в хату знадвору (М. Коцюбинський). - Пор. 1. наби́тися.