-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дої́хати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дої́дьмо
2 особа дої́дь дої́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дої́ду дої́демо, дої́дем
2 особа дої́деш дої́дете
3 особа дої́де дої́дуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. дої́хав дої́хали
жін.р. дої́хала
сер.р. дої́хало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дої́хавши

Словник синонімів

ПІД’ЇЖДЖА́ТИ (їдучи, наближатися до когось, чогось), ПІД’ЇЗДИ́ТИ, НАД’ЇЖДЖА́ТИ, НАД’ЇЗДИТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯрозм., ПІДКО́ЧУВАТИрозм.; ПІДРУ́ЛЮВАТИ, ПРИРУ́ЛЮВАТИ (літаком, автомобілем; про літак, автомобіль); ПІДЛІТА́ТИрозм. (швидко). - Док.: під’їхати, над’ї́хати, дої́хати, підкоти́тися, підкоти́ти, підрули́ти, прирули́ти, підлеті́ти. Мати в нервовій напрузі стала прислухатися, чи не під’їжджає шкільний автобус до брами (О. Гончар); Молодиці, сліпучо блищучи на сонці білими рукавами сорочок, щохвилі під’їздили скорим кроком на конях (Г. Хоткевич); Тим часом Петро над’їжджав усе ближче да ближче (П. Куліш); Увіходе гуменя, за нею над’їздять вози (Панас Мирний); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); Було вже з полудня, коли їмость доїздила до перестану Занозова (Лесь Мартович); До воріт підкочується парокінний віз (М. Стельмах); Підкочують [поїзди] до перону, погримуючи колесами (А. Дімаров); Лаверні майстерно посадив літака в кінці аеродрому і підрулив до дебаркадера (І. Ле); До колгоспного току мчить автомашина, підлітає до наповнених зерном мішків і зупиняється (І. Цюпа). - Пор. 1. приїжджа́ти.
ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИрозм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯрозм.,З’ЇЖДЖА́ТИзаст., З’ЇЗДИ́ТИзаст.;НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. у якій-небудь кількості); ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ (ненадовго або за кимсь, чимсь). - Док.: приї́хати, дої́хати, прикоти́ти, прикоти́тися, з’їхати, наї́хати, заї́хати. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники з Москви, з Ленінграда, з Півночі (Є. Гуцало); Мені стає веселіше. Але пісня не йде на душу, як було колись давніше, коли я приїздив у рідний край (І. Нечуй-Левицький); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); От доїздить вона до тієї печі, що мазати не схотіла, дивиться - аж повна піч пиріжків (казка); Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко); Прикотилася величезна гарбища з бочкотарою від гасу (О. Ковінька); - Отсе так і побіжу, як ген купці з’їжджають у двір (Г. Квітка-Основ’яненко); Рік у рік з’їздив у Тухольщину князівський збірщик податків (І. Франко); З усіх усюд наїжджає публіка на тутешню ропу (О. Гончар); Щонеділі до білого будинку наїздили гості, грали в карти, їздили полювати (О. Слісаренко); Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене не заїде (пісня); Часто за дівчинкою заїздив сам Макар Макарович (О. Донченко). - Пор. 1. під’їжджа́ти.

Словник фразеологізмів

дої́хати кінця́, діал. 1. кому. Завдати великих неприємностей кому-небудь, ставити в безвихідне становище кого-небудь. А вже ж я тобі доїду кінця! (Укр.. присл..); — Вже ми тобі потому живо кінця доїдемо. Зазнаєш розкошів у сина і невістки (І. Франко); // Призводити до смерті, покінчити з ким-небудь. Каже Біда: — Лиш помалу! Доберу я причандалу: Тут доносів, там винця, Та й доїду їм кінця (І. Франко).

2. чому. Поривати, покінчувати з чим-небудь; закінчувати щось. Він [Петро] не находив пари замолоду, аж по стільки [стількох] роках на неї [Анну] наважився, а вона з розуму сходила, доки доїхала кінця своїй дівочій долі (О. Кобилянська).