ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з’явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙрозм., ДАВНЕ́ЗНИЙпідсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙпідсил. розм., ВІДДА́ВНІЙзаст., ДРЕ́ВНІЙзаст.; ДОІСТОРИ́ЧНИЙ (який зберігся, залишився від колишніх часів або існував дуже давно). Ти несеш, столице давня, Мак червоний у руці (М. Рильський); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений (І. Нечуй-Левицький); Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю. Слово нам верне і силу давнезну і волю (П. Куліш); Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (І. Франко); Факти, які засвідчували Данилів віддавній нахил до революційної активності, відразу знайшлися (Ю. Смолич); Сонце ніби зупинилося на мить над горами й осяяло древні мури Генуезької башти (В. Кучер); Доісторичний ліс-праліс, мовляв, і той людину годував (О. Гончар). - Пор. 1. споконві́чний, старови́нний.

ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙпідсил. розм., СТАРЕ́ННИЙпідсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙрозм., ДАВНЕ́ЗНИЙпідсил. розм., ТЕ́МНИЙпоет.; ПРАДА́ВНІЙ, НЕЗАПА́М’ЯТНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, ДОІСТОРИ́ЧНИЙ, АРХАЇ́ЧНИЙкнижн.,НЕПА́М’ЯТНИЙрозм. (який був дуже давно, стосовний далекого минулого); СТАРОДА́ВНІЙ (перев. про історичні події). Мій розум.. розів’ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події (Леся Українка); - Ех, товаришу! Укупі з тобою ми падали й стогнали під важкою підошвоюстарого життя (А. Головко); До згоди ж, до гурту, до купи, слов’яни, Забудьмо старезнії чвари! (М. Старицький); Ой шумлять гаї зеленії, ріки повноводнії - про часи давноминулії, про далекі дні (П. Тичина); Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну давнину (Л. Первомайський); Як сон страшний, та давнішня пора (А. Турчинська); За цими переказами нове прізвище прищепилося в давнезні часи (Ю. Яновський); Люлі, ой, люлі, дитинко моя! В темнім минулім таким був і я (В. Сосюра); В прадавні часи подоляни торгували пшеницею аж з Грецією (М. Стельмах); У колишні давні днини, в незапам’ятні години, що від них лише казки залишились на віки, - склалась казка (Н. Забіла); Начатки речей суть тіла найпростіші, суцільні, І лиш тому неушкоджені можуть віки існувати, Від предковічних часів поновляючи світу будову (переклад М. Зерова); Що не кажи, а ці святки, цей Святвечір, маланки, ці колядки й щедрівки.. віють поезією давніх, доісторичних часів... (М. Коцюбинський); Народ наш.. від непам’ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми (І. Франко); Батько розказував, що колись, у стародавню давнину, ще тут розбійники жили (Б. Грінченко); - Пор. мину́лий.

ЗАСТАРІ́ЛИЙ (який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам), НЕСУЧА́СНИЙ, АНАХРОНІ́ЧНИЙ, ПАТРІАРХА́ЛЬНИЙпідсил., ДОІСТОРИ́ЧНИЙпідсил. ірон., ДОПОТО́ПНИЙпідсил. ірон.; АРХАЇ́ЧНИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ[ВІДЖИ́ТИЙ], ПЕРЕСТА́РІЛИЙ (перев. про явища духовного, соціального і т. п. характеру). - Марш! - з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі. Хіба він повинен був зупинятися через те, що мав перед собою застарілу карту Центральної Європи? (О. Гончар); - Ми.. в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихсь святих преподобниць (І. Нечуй-Левицький); Лист однаково втой день не пішов би, - такі-то ще доісторичні тут пошти (Леся Українка); Нас переганяли буквально всі машини, навіть допотопні "Москвичі" з розкладушками і матрацами на верхніх багажниках (П. Загребельний); Повинен прямо я сказать, Що став цей звичай архаїчним (М. Рильський); А молоді.. бунтували проти старосвітських забобонів, віджилих норм і традицій (В. Речмедін); - Загарбавшись між свої чотири стіни, не завдають вони собі навіть стільки праці, щоби дещо путнього прочитати, щоби.. очиститись з перестарілих, дурних, просто смішних пересудів (О. Кобилянська). - Пор. 1. старови́нний, 1. старомо́дний.