ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ] (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИрозм.,ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИ]розм.,ВВЕРТА́ТИ[УВЕРТА́ТИ]розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯрозм., ВТУ́ЛЮВАТИ[УТУ́ЛЮВАТИ], ВТУЛЯ́ТИ[УТУЛЯ́ТИ]. - Док.: вста́вити[уста́вити], доки́нути, підки́нути, вверну́ти[уверну́ти], прохопи́тися, втули́ти[утули́ти]. Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (І. Ле); Біля його сиділа й щебетала Гаїнка, а дід Дорош докидав часом і собі слівце (Б. Грінченко); - Їм більше глиняні черепочки попадаються, - авторитетно підкидає Супрун (О. Гончар); Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати заново (С. Васильченко). - Пор. сказа́ти.

ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИрозм., ПРИБАВЛЯ́ТИрозм., НАБАВЛЯ́ТИрозм., НАДБАВЛЯ́ТИрозм., ПІДДАВА́ТИрозм., ПРИКИДА́ТИрозм., НАКИДА́ТИрозм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИрозм., ПРИТУЛЯ́ТИ[ПРИТУ́ЛЮВАТИ]розм., ПРИЧИНЯ́ТИдіал.;ДОМІ́РЮВАТИ[ДОМІРЯ́ТИ]розм.- (міряючи);ДОПО́ВНЮВАТИ[ДОПОВНЯ́ТИ], ПОПО́ВНЮВАТИ[ПОПОВНЯ́ТИ], ВНО́СИТИ, ПРИВНО́СИТИ (робити повнішим те, що є або вже відоме);ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИ], ДОКИДА́ТИрозм. (часто зі сл. слово, жарт і т. ін. - до сказаного, написаного). - Док.: дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́, привнести́, приточи́ти, доточи́ти, підки́нути, доки́нути, приверну́тидіал.На різні сласті він додавав мені п’ятак до грошей тих, що за роботу мені платив (В. Сосюра); - У доповіді було не про все сказано. І критики малувато. Давайте добавлять(В. Кучер); Та сили б нашої не подолав ніхто, Коли б ти різочку, Матвію, до кропила У пару приєднав (переклад М. Рильського); Він тебе й розважить, книжки гарні тобі читає і до книжок докладає своє розумне слово (П. Куліш); Не раз було до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (І. Нечуй-Левицький); Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Книги дають готові знання, але до них маєш долучити і свої власні, те, до чого дійшла ти сама (М. Слабошпицький); Сторожиха змазувала її [домівку] глиною з водичкою, а іноді й кізячка домішувала (О. Донченко); Зерно з дідуха зберігають до весни, примішують до посівного (з журналу); В’язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян (О. Гончар); Побачивши ж врагів напори, У башт прибавили запори (І. Котляревський); З того часу йому й набавили десять карбованців у місяць (М. Коцюбинський); Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столі, а вона одно знає - надбавляє ще (Панас Мирний); Ніхто не піддавав веселощів та жартів, а тим часом усі почували, що гульня не скінчилась (І. Нечуй-Левицький); - Про гроші, прохаю, не згадуйте і не ображайте мене. Хай, може, колись на віщось інше прикинете (Л. Яновська); А як ціну накинув, від люду вчув тоді: - Не варті й половини Ті лишки від свинини (А. Крижанівський); Він може по два-три рази на день обідати.., впорати.. десяток яєць, приплюсувати кільце ковбаси (Я. Гримайло); Взяла я ту кукурузу та й висипала в мішок до своєї; думаю, притулю до своєї! (І. Нечуй-Левицький); Взяв собі багатирку, - Причинив собі роботи: Щонеділі - жовті чоботи! (пісня); - Своє поле маєш переміряти цією кроковкою?.. - Ні, доміряти до свого (М. Стельмах); Сергійко захопливо уточняв і доповнював мені свої розповіді (І. Ле); Ішла стара мати - сильно плаче і ридає, Слізьми моря доповняє (пісня); Шевченко склав альбом і пішов блукати разом з Вернером, поповнюючи ботанічну колекцію новими рослинами (З. Тулуб); Культурна родина повинна мати вдома свою особисту бібліотекуі поповняти її все життя новими надбаннями (І. Волошин); Вони [кіносценарії] внесуть багато нового в наше письменницьке світобачення (О. Довженко); Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (з газети); Десять десятинок слобідської толоки Тугокопилому приточили (О. Ковінька); - Довів [Радивон] до занепаду ферму! - потвердив Мусій Завірюха. - Мало не занапастив скот! - доточив і своє слово тракторист Сень (К. Гордієнко); Можливо, ця поезія для інших душ... - підкинув слівце Базіль (Вас. Шевчук); Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став (М. Рильський).