ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ[ВЧУВА́ТИ], ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИрідше, СПОЧУВА́ТИрозм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]розм. рідше, ОЧУВА́ТИдіал. - Док.: відчу́ти, почу́ти, учу́ти[вчу́ти], почу́тися, зачу́ти, спочу́ти, дізна́ти[дозна́ти], очу́ти. Їй здалося, ніби вона відчуває пахощі троянд (М. Трублаїні); Він почував огонь од її гарячого лиця (І. Нечуй-Левицький); Я не ворушу ліктем.. Я чую пульсацію крові на шкірі руки (Ю. Яновський); Доря почув холодок в тілі (М. Коцюбинський); Вона підвелася і тепер тілько вчула, як щеміли її коліна (Панас Мирний); Почуваючись, що вже не служить сила, зложив [Шрам] з себе полковництво, постригсь у попи (П. Куліш); Пісні соловейкові дзвінко-сріблясті! Невже ви замовкли, минули? О ні, ще не час! Ще ж бо ми не дізнали всіх див чарівливої ночі (Леся Українка); - Бодай вам було легко так ту славу пускати, як мені очувати (С. Васильченко).

ДІЗНАВА́ТИСЯ[ДОЗНАВА́ТИСЯ] (з’ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВА́ТИ], ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИрозм.,ПРОЗНАВА́ТИрозм.,РОЗЗНАВА́ТИрозм.,ДОКО́ПУВАТИСЯрозм.,ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]розм., НАЗНАВА́ТИрозм.,ВИЗНАВА́ТИдіал.,ДОСВІ́ДЧУВАТИСЯдіал.; ЧУ́ТИ, ДОЧУВА́ТИСЯрозм.,ПРОЧУВА́ТИрозм.,ПЕРЕЧУВА́ТИрозм.,ЗАЧУВА́ТИдіал. (з розмов, чуток, також із сл. з уст чиїх); ПОЧЕРПА́ТИ (з якогось джерела); ВИЧИ́ТУВАТИ, НАЧИ́ТУВАТИрозм. (читаючи). - Док.: дізна́тися[дозна́тися], дові́датися, узна́ти[взна́ти], зві́дати, допита́тися, пересві́дчитися, прові́дати, прозна́ти, розізна́ти, докопа́тися, дізна́ти[дозна́ти], назна́ти, ви́знати, досві́дчитися, почу́ти, дочу́тися, прочу́ти, перечу́ти, зачу́ти, почерпну́ти, ви́читати, начита́ти. Прибули [вчителі], щоб познайомитися з матір’ю, дізнатись про того бешкетника, так би мовити, з першоджерел (О. Гончар); Один у другого питаєм, Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм (Т. Шевченко); Хоч тут і не дуже широке поле спостережень, але я ще не скучаю, бо щодня щось нового довідуюсь (Леся Українка); - Їздив же [Терентій] сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений пісок (М. Стельмах); Я почав також у Ясенові У шинку чи де-небудь на дорозі Звідувать.., Чи в кого тут хлопець не втопився (І. Франко); Олег цікавився, з якого матеріалу зроблено літак, допитувався, що таке дюралюміній (Д. Бедзик); Шухновський,уважний, співчутливий, кожного разу пересвідчувався, чи краще я себе почуваю (Ю. Збанацький); [Сидір:] Та чи ви знаєте, що Параска провідала якось, що ви сватаєтесь (І. Карпенко-Карий); - Йду в село прознавати, як буде з землею (І. Чендей); Пішов [Еней] скрізь по полям шукати, щоб хто дорогу показав.. Щоб розізнати, розпитати, Бо в пекло стежки він не знав (І. Котляревський); Любив я в школі обмірковувати це, те, докопуватися до цього, до того (А. Тесленко); Що з того буде, коли порве [Міхонська] оце письмо, прочитає його? Тілько пошкодить ділу, а дізнатись нічого не дізнає (І. Франко); [Химка:] Хату хотів купувати [Іван]. Назнав, каже, двір, що продається (Панас Мирний); Не навчила вона її скрізь усе визнавати, підгледжувати (Грицько Григоренко); Перемагала [Палазя] свій жаль, як тільки могла, щоб люди не досвідчились (Ганна Барвінок); Я ще перед постом чула, що наймичка від них відійшла (Панас Мирний); Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Б. Грінченко); -- Так що ж з Омеляном? - Прочував краєчком вуха - у Вінницю послали його гостювати (М. Стельмах); "Про татуся я, доню, перечула". "О мамо!"- "Так, нема його на світі..." (П. Куліш); Про Обринських, як і давно, не зачуваю нічого особливого (О. Кобилянська); Так багато почерпнув Юрій практичних знань від заслуженого ветерана, ніби вдруге пройшов курс в інституті (А. Хижняк); Так уважно читає [дядько], що що де не вичитає, те пам’ятає (М. Коцюбинський); Треба слухать, може й справді Не так сонце сходить, Як письменні начитали... (Т. Шевченко).

ПЕРЕЖИВА́ТИщо (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИчого, що, ЗНА́ТИщо, ПІЗНАВА́ТИщо, СПІЗНАВА́ТИщо, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВАТИ]що, ЗВІ́ДУВАТИщо, БА́ЧИТИщо, ЗАЖИВА́ТИщо, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯз чим, рідше, ЗНА́ТИСЯз чим, розм., ВИДА́ТИщо, розм., ВИ́ДІТИщо, розм., ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ[ДОЗНАВА́ТИСЯ]чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИщо (разом з ким-небудь). - Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти[взна́ти], зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти[дозна́ти], дізна́тися[дозна́тися], поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали [солдати і трудівники] розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); [Ханенко:] Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); - Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); - Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). - Пор. 1. надиви́тися.