ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ПРЕДО́ВГИЙпідсил. розм.;ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙрозм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙрозм., ДОДІ́ЛЬНИЙрозм., ДО П’ЯТ[АЖ СА́МИХ П’ЯТ]розм., ПО П’Я́ТИ[АЖ СА́МІ П’Я́ТИ]розм. (перев. про одяг - до самої землі). Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький); Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем (Л. Дмитерко); Свити в мене катма!.. вибиратиму довженну та широку... (Г. Квітка-Основ’яненко); Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом (І. Франко); Галіфе, правда, трохи довгуваті. Але то не біда. Можна підкоротити (Григорій Тютюнник); Тонкі уста, довгенький носик і лагідні сірі очі мали наче журливий вигляд (Олена Пчілка); Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (А. Свидницький); Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних, тонких, наче золотом вигаптуваних, та дванадцять розхожих (Ганна Барвінок); У дворі просувається якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят свитині (Г. Хоткевич).

НИЗЬКИ́Й (про уклін), ЗЕМНИ́Й підсил.,ДОЗЕ́МНИЙпідсил.