ДОВІ́РА (ставлення до когось, що ґрунтується на впевненості в його правоті, чесності, щирості тощо), ДОВІ́Р’Я, ВІ́РАрідше.Розмовляє [Федір] з нею одверто - виходить, вона викликає в нього довіру (А. Головко); Йому виявлено всенародне довір’я і обрано на найвищу в селі посаду (П. Загребельний); Вона повірила його м’якому слову, повірила обіцянкам, що одружиться на ній, і заплатила за свою віру дівоцтвом (М. Стельмах).