довірливий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дові́рливий дові́рлива дові́рливе дові́рливі
родовий дові́рливого дові́рливої дові́рливого дові́рливих
давальний дові́рливому дові́рливій дові́рливому дові́рливим
знахідний дові́рливий, дові́рливого дові́рливу дові́рливе дові́рливі, дові́рливих
орудний дові́рливим дові́рливою дові́рливим дові́рливими
місцевий на/у дові́рливому, дові́рливім на/у дові́рливій на/у дові́рливому, дові́рливім на/у дові́рливих

Словник синонімів

ДОВІ́РЛИВИЙ (який легко довіряє, схильний довіряти), ЛЕГКОВІ́РНИЙ, ІМОВІ́РНИЙ[ЙМОВІ́РНИЙ]заст.Довірливі дівчата стали, не сміють хлопця вивірить - щиро він кохає чи прихитрюється (К. Гордієнко); Сташка не раз дивувалась, які ті хлопці неглибокі в своєму самолюбстві, які до смішного легковірні (Ірина Вільде); Необачна, ймовірна, вона заплуталася, як та муха, у павутинні лукавих порад (Л. Яновська).